Надзвичайно небезпечне для кожного людського організму порушення мозкового кровообігу, яке медики називають кардіоемболічний, ішемічний, геморагічний або субарахноїдальний інсульт, нерідко призводить до найдраматичнішого фіналу. Однак, якщо швидка допомога прибула на місце своєчасно, і далі було надано інтенсивну терапію на високому професійному рівні, то завдяки вродженій природній нейропластичності (органічна регенерація нових нервових клітин замість загиблих під час інциденту) наслідки інсульту однозначно будуть набагато менш екстремальними. За найсприятливішого варіанта розвитку подій реабілітація має стартувати вже через тиждень після травми, а то й за кілька діб. Підкреслимо, що вже з перших днів реалізації повноцінної відновної програми необхідно сформувати у пацієнта найоптимістичніший настрій та стійке, впевнене бажання повернути собі побутову та гігієнічну самостійність. Зрозуміло, очевидно, що це цілком обґрунтована та об’єктивна умова успіху будь-якого лікування, адже результативне та остаточне відновлення після інсульту неможливе без цілеспрямованого та мотивованого прагнення пацієнта одужати. Хто хоче, той досягне. Психологічне підґрунтя дуже важливе. Крім того, що багатьом постраждалим доводиться знову вчитися користуватися своїми руками та ногами, майже завжди виникає потреба реновації мислення, когнітивних функцій та комунікативних інструментів. Такі завдання, безумовно, торкаються емоційної та психологічної ноосфери хворої людини, тому безцінно важливо, щоб пацієнт направив свої душевні та фізичні ресурси на оптимізацію комплексу оздоровчих дій, методів, вправ та заходів.
Як мотивувати пацієнта, щоб реабілітація після інсульту була максимально ефективною?
Мотивація пацієнта являється ключовим фактором для досягнення успіху в процесі лікування судинного загострення та відновлення після інсульту. Психологічна підтримка, позитивне оточення, зрозумілі цілі та безпосередня участь пацієнта у комплексі оздоровчих заходів відіграють важливу роль у зміцненні його мотивації. Нижче перерахуємо кілька практичних інструментів, що дозволяють мотивувати постраждалого після інсульту:
Постановка досяжних цілей
- Поділ процесу реабілітації на етапи: замість того щоб концентруватися на довгостроковій меті, краще розбити процес реабілітації на дрібніші, легко досяжні етапи. Ця практика дозволяє пацієнтові бачити прогрес і відчувати успіх, що мотивує старанно продовжувати роботу.
- Похвала за досягнення: регулярне заохочення пацієнта до найменших успіхів допомагає підтримувати мотивацію. Кожен маленький крок вперед заслуговує на визнання, чи це відновлення рухів, поліпшення мови або збільшення фізичної та психологічної витривалості.
Створення позитивного оточення
- Емоційна підтримка: важливо, щоб пацієнт почував себе оточеним дбайливими людьми, чи то родиною, друзями чи медичним персоналом. Підтримка близьких та оточуючих дозволяє знизити рівень стресу та тривожності, що позитивно позначається на мотивації.
- Соціальна взаємодія: людині, яка проходить лікування, необхідно надати можливість брати участь у групах підтримки, спілкуватися з людьми з тих, хто так само, як і вона проходить реабілітацію. Обмін досвідом та підтримка з боку інших людей, які зіткнулися з аналогічними труднощами, зміцнює намір одужати та допомагає зберегти мотивацію.
Інформування та освіта
- Роз’яснення процесу реабілітації: пацієнту необхідно розуміти, які саме кроки включає реабілітація після інсульту, чому вони важливі та як вони впливають на одужання. Чим краще пацієнт усвідомлює мету реабілітаційних заходів, тим більше він прагне їх виконання.
- Навчання навичкам самодопомоги: навчання пацієнта навичкам самостійного управління своїм станом, таким як дихальні вправи або техніки розслаблення, допомагає йому відчувати контроль над своїм одужанням, що помітно підвищує мотивацію.
Особиста участь пацієнта
- Залучення до прийняття рішень: важливо, щоб пацієнт був активно залучений до процесу прийняття рішень щодо свого лікування та реабілітації. Коли пацієнт відчуває, що його думка важлива і повноправно бере участь у процесі, його мотивація зростає.
- Самозвіт та відстеження прогресу: ведення щоденника досягнень, а також використання мобільних додатків для відстеження прогресу, безперечно, стимулюють пацієнта до завзятого продовження реабілітаційної програми. Видимий прогрес стає потужним мотивуючим чинником.
Зниження страху та тривожності
- Робота з психологом: регулярні консультації з психологом допомагають пацієнтові справлятися з емоційними труднощами, такими як страх перед майбутнім, тривога, хронічний стрес та депресія. Усунення цих емоційних бар’єрів сприяє підвищенню мотивації.
- Мотиваційні техніки: застосування технік візуалізації успіху, афірмацій та позитивного самонавіювання допомагає пацієнту зберігати позитивний настрій та прагнення до відновлення.
Фізична активність та відновлення
- Фізична активність, що адаптована до можливостей пацієнта: регулярні вправи, які пацієнт виконує в міру своїх можливостей, допомагають покращити фізичний стан та підвищують впевненість у своїх силах. Видимий прогрес у фізичному стані зміцнює мотивацію до подальшого продовження реабілітації.
- Цікаві та різноманітні вправи: включення до реабілітації вправ, які подобаються пацієнту, таких як плавання, прогулянки на свіжому повітрі чи танці, робить відновлювальний процес привабливішим та підтримує зацікавленість.
Заохочення та нагороди
- Система винагород: створення системи невеликих винагород виконання певних етапів реабілітації у більшості кейсів стає ефективним способом мотивації. Заохочувальною винагородою вважаються як матеріальні заохочення, так і нематеріальні, наприклад додаткові хвилини на відпочинок або улюблене заняття.
- Соціальне визнання: організація невеликих урочистостей чи заходів, у яких відзначаються досягнення пацієнта, допомагає зміцнити його прагнення одужання, стимулює його до подальших досягнень.
Персоналізований підхід
- Облік особистих переваг та інтересів: реабілітація має бути максимально адаптована до інтересів та переваг пацієнта, що робить відновлення після інсульту в Одесі (багатопрофільна клініка «R-Clinic») більш захоплюючим, мотивуючим та результативним.
- Врахування індивідуальних особливостей: кожен пацієнт унікальний, і методи мотивації повинні бути адаптовані до його особистих потреб, темпераменту та рівня залучення до лікування та відновлення.
Таким чином, для того, щоб реабілітація після інсульту була максимально ефективною, необхідно створити умови, в яких пацієнт почуватиметься підтримуваним, залученим та мотивованим до відновлення. Регулярне заохочення, психологічна підтримка та персоналізований підхід відіграють ключову роль у досягненні успіху.
