Дисциркуляторна енцефалопатія

Широкий спектр патологій головного мозку людини, в етіології яких не зафіксовано запального процесу, носить загальну назву енцефалопатія. У перебігу захворювань цієї категорії спостерігається дистрофія тканин людського мозку, що в кінцевому підсумку призводить до його дисфункцій. Хвороба зустрічається як уродженого патогенезу, так і набутого – ураження органу часто спричинені гострим дефіцитом вітаміну B, патологіями судин, нестачею вітамінів, мікро- та мікроелементів, травмуванням, зловживанням алкоголем, різними інфекціями та отруєннями. Причини енцефалопатії різноманітні – це і підвищений внутрішньочерепний тиск, цукровий діабет, хронічні кисневе голодування, ішемічна хвороба (ішемія), ураження радіацією (радіоактивне опромінення, променева хвороба), ниркова та печінкова недостатність, есенціальна гіпертензія, атети. Симптоматика енцефалопатії досить велика і є найбільш поширеними ознаками органічного ураження головного мозку:

депресія та фрустрація;
шум, що виробляють внутрішньочерепні джерела;
слабкість та запаморочення;
психічні розлади астенічного характеру;
швидка стомлюваність та знижена працездатність;
мігрень, імпульсний та монотонний головний біль;
соціальна та побутова безініціативність;
когнітивні відхилення, ослаблені мислення та пам’ять.

Загальну слабкість, на яку скаржаться більшість хворих на енцефалопатію, доповнюють незмінно поганий настрій, крайня дратівливість, сльозливість, напади розсіяності, часте безсоння, нервове перезбудження і багатослівне мовлення або навпаки замкнутість, дислексія в листі, мовні дисфункції. Патологія діагностується за допомогою перевірених засобів, таких як магнітно-резонансна томографія (МРТ) переважно шийного відділу хребта, головного мозку та його судин, рентгенографія, ультразвукова доплерографія (УЗДГ), капілярографія та реоенцефалографія (РЕГ).

Хронічний дефіцит забезпечення головного мозку кров’ю, недостатній кровообіг у судинах, нестача кисню та поживних речовин у нейронах, які у зв’язку з цим поступово відмирають у різних мозкових сегментах носить найменування дисциркуляторна енцефалопатія. Ішемічний і геморагічний інсульт, апоплексія, крововилив у мозок є найбільш згубними наслідками вищеописаного патогенезу. Дане хронічне цереброваскулярне захворювання, етіологія якого відноситься до недостатності забезпечення мозку кров’ю, киснем та поживними речовинами, розвивається при дифузних та множинних осередкових порушеннях структури головного мозку. Для різновидів дисциркуляторної енцефалопатії є загальною мікроангіопатією – множинне ураження дрібних, що передують капілярам, ​​кровоносних судин. На пізніх стадіях захворювання характеризується неконтрольованою дефекацією та нетриманням сечі. До найпоширеніших проявів симптомів патології належать такі групи ознак дисциркуляторної енцефалопатії:

нудота, нестабільний артеріальний тиск – АТ то різко опускається, то піднімається;
запаморочення, що коливаються вестибулярні стани на межі втрати свідомості, які найчастіше спричинені органічними порушеннями вегетативної нервової системи;
мовні дисфункції що виявляються, зокрема, у нездатності складно і плавно висловлюватися, точно розуміти сказане оточуючими;
втрата злагодженої дрібної моторики, послідовності в рухах, стійкості при ходьбі та в положенні стоячи;
загальний розлад в опорному та руховому апараті, що характеризується як мозочковий розлад;
істеричний плач і сміх, уповільнена розмова, огрубіння голосу, проблеми при ковтанні рідини та жуванні їжі;
обмеження обсягів та швидкості рухів на тлі неврологічних та психічних розладів, які, наприклад, характерні для хвороби Паркінсона;
патологічні перепади емоцій — бурхливі веселощі змінюються тривалим періодом смутку: прояви, характерні для МДП (маніакально-депресивний психоз) та біполярного афективного розладу;
недоумство, судинна деменція спостерігаються в пізніх стадіях дисциркуляторної енцефалопатії, а в початковому та середньому перебігу хвороби симптоми виражаються в порушеннях повсякденного розумового процесу, в ослабленні довгострокової та короткострокової пам’яті, у відсутності концентрації та розсіяної уваги.

Серед всього різноманіття патологічних порушень, що характеризуються хронічною недостатністю кровопостачання головного мозку киснем та іншими поживними елементами, що призводять зрештою до загибелі нейронів у різних мозкових сегментах, зустрічаються лише подібні захворювання, проте, як така дисциркуляторна енцефалопатія мкб у міжнародній класифікації хвороб не у міжнародної класифікації хвороб. Таким чином дифузні або багатовогнищеві порушення структури людського мозку, які викликані хронічною судинною недостатністю або травмами (інсульт, ТІА — транзиторні ішемічні атаки, дисгемія), представлені в різній іншій термінології, хоча, на думку більшості фахівців, термін дисциркуляторна енцефалопатія найбільш оптимальний, точно характеризує порушення мозкового кровопостачання, що веде до органічних уражень мозку. Були й інші варіанти позначення цієї патогенної сукупності — атеросклеротична ангіоенцефалопатія, хронічна ішемічна хвороба мозку, хронічна недостатність мозкового кровообігу та інші. На сьогодні найбільш прийнятними аналогами в позначенні даного захворювання, якщо використовувати клінічну картину протікання недуги як критерій, залишаються наступні терміни: цереброваскулярна хвороба неуточнена, інші уточнені ураження судин мозку, гіпертензивна енцефалопатія, прогресуюча судинна лейкоенцефалопатія. Підкреслимо, що дисциркуляції або гемодинамічні зрушення мають вирішальне значення для негативної динаміки, яку набуває енцефалопатія, що часто розвивається до гіперемії, ішемії та травматичних крововиливів у мозковій структурі. Додамо, що аноксія та гіпоксія призводять до незворотних змін нервової тканини при недостатньому регулюванні венозного та артеріального кровопостачання органу.

Для початку відзначимо, що дане захворювання, що характеризується систематичними порушеннями в структурі тканин головного мозку, на жаль, «помолодшало»: якщо ще нещодавно патологія закономірно ставилася до вікової категорії 65+, то на сьогодні вона вже набула широкого поширення серед наших співгромадян, вік яких не досяг ще й 50 років. Так, дисциркуляторна енцефалопатія 2 ступеня неминуче настає тоді, коли перша стадія недуги запущена – ослаблена людина не отримує належної медичної опіки та відповідного лікування симптоматики, що проявляється таким чином:

психоемоційні розлади, що виявляються в примхливості, дратівливості, небажанні спілкуватися з оточуючими та родичами, у хронічно поганому настрої, розсіяності, надзвичайно швидкої стомлюваності, у зниженій працездатності, забудькуватості, дезорієнтації навіть у добре знайомій локації та періодичних;
когнітивні порушення, що виражаються в ослабленні короткострокової та довгострокової пам’яті, у сповільненому та розфокусованому мисленні, алогічність у міркуваннях та непослідовність у найпростіших побутових маніпуляціях;
біполярний афективний розлад, що насувається (більш явний і відкритий вже на третій стадії) або МДП (маніакально-депресивний психоз) виражено в різкій зміні необґрунтованих веселощів на сльозливий смуток, істеричність;
складності з опорним і руховим апаратом, нездатність встояти на місці та злагоджено ходити, часта втрата рівноваги навіть у сидячому положенні, вестибулярний розлад, слабкість верхніх та нижніх кінцівок;
збій органів вегетативної нервової системи – нудота, запаморочення, нерідкі стани на межі втрати свідомості.

Для того щоб виразно поставити діагноз дисциркуляторна енцефалопатія 2 ступеня фахівця, що лікує (невролог, невропатолог, реабілітолог) необхідно достовірно проаналізувати клінічну картину недуги в кожному персональному кейсі, так як захворювання має багато подібних факторів з іншими патологіями головного мозку. З цією метою проводяться певні тестування, що дозволяють визначити розлади координації та когнітивних функцій, для чого встановлюється холестериновий показник та коливання АТ (артеріальний тиск). Зрозуміло, також необхідно дослідити об’єктивний стан пацієнта з використанням сучасних інструментів діагностики, таких як реоенцефалографія, ультразвукова доплерографія, комп’ютерна томографія (КТ) та магнітно-резонансна томографія (МРТ).

Захворювання є сукупністю органічних порушень у тканинах головного мозку, що прогресують з негативною динамікою внаслідок спадкових, набутих та посттравматичних захворювань кровоносних судин. Дисциркуляторна енцефалопатія 2 ступеня: скільки живуть пацієнти, обтяжені цією руйнівною для організму будь-якого віку патологією? Перш ніж відповісти на це питання, необхідно розібратися, що це за хвороба і як вона проявляється на другій стадії. Зазначимо, що медики виділяють кілька специфічних форм недуги — це венозна, змішана (в етіології якої представлені внутрішньочерепна гіпертензія та атеросклероз), гіпертонічна та атеросклеротична форми. На 2 ступені патології вже, як правило, сформовані характерні симптоми, що становлять повну клінічну картину:

дисфункції лобових часток, що тягнуть за собою зниження когнітивних здібностей, часткову втрату пам’яті, уповільнення розумового процесу, розсіяність уваги, нездатність обслуговувати себе в побуті, а також певне розфокусування в гігієнічних питаннях;
мозочкове порушення та вестибулярні розлади, що виражаються у втраті рівноваги при ходьбі, дезорієнтації у просторі, ознаках хвороби Паркінсона;
психоемоційний регрес, що проявляється в глибокій апатії, що часто змінюється надмірною піднесеністю настрою, в дратівливості, примхливості, істеричної сльозливості;
можливий енурез, неконтрольоване сечовипускання під час нічного та денного сну;
соціальна адаптація дуже слабка, що неминуче призводить до нездатності підтримувати активну професійну діяльність.

Друга стадія дисциркуляторної енцефалопатії відповідає ІІ, ІІІ групам інвалідності, що саме по собі вже передбачає як мінімум регулярний курс амбулаторного лікування або денний стаціонар у неврологічному відділенні, яке, в тому числі надає свої підопічні медичний центр R-Clinic. Що стосується тривалості життя при такому діагнозі, то все залежить від захворювань, що стали основою недуги, що розглядається, і тією мірою відповідальності в реалізації інтенсивної терапії і профілактики, яку на рівній мірі здатні взяти лікар і пацієнт. Все в наших руках — патогенний процес доступно уповільнити і навіть зупинити, якщо дотримуватися рекомендацій фахівця і прагнути одужання всіма силами.

Зрозуміло, ніхто, навіть найпрофесійніший і найдосвідченіший невропатолог, невролог, реабілітолог, що представляє медичний центр R-Clinic, не здатний взяти на себе відповідальність у цьому животрепетному для багатьох ослаблених пацієнтів питанні. Дисциркуляторна енцефалопатія: скільки живуть підопічні, які страждають від порушень кровообігу в головному мозку, що призводять до загибелі нейронів внаслідок гострого дефіциту кисню, макро- та мікроелементів? Все залежить від ступеня захворювання: найсумніша стадія – третя. Тоді симптоматика настільки посилена, що профілактичні інструменти вже не працюють — потрібні посилені фізіотерапія, психотерапія та медикаментозна терапія, які за умови правильного планування реабілітаційної програми зможуть зупинити недугу, перевести патологію на консервативне лікування. Необхідне підключення до оздоровчого процесу профільного лікаря — це, наприклад, ендокринолог, якщо ми розглядаємо діабетичну енцефалопатію, яка ґрунтується на такій тяжкій, невиліковній хворобі, як цукровий діабет. Або причиною порушень мозкового кровообігу став ішемічний інсульт – тоді необхідно звернутися до відділення неврології. Чим раніше буде сповільнено перебіг захворювання, тим швидше зупиниться негативна динаміка недуги, яка руйнує не тільки організм пацієнта, а й його повсякденний побут, а разом із ним і життєвий уклад усієї родини. Нездатність нормально говорити і розуміти оточуючих, енурез, абсолютну відсутність рухової активності, нерозуміння того, що відбувається навколо, — це характеристика третьої стадії дисциркуляторної енцефалопатії, яка відповідає ІІ групі інвалідності. Не пропустіть ранню стадію, коли профілактичними заходами можна кардинально поліпшити ситуацію, і зупиніть згубний процес у кровоносних судинах підопічного. Тоді питання скільки живуть при цій недузі неминуче втратить свою актуальність. Перемогти хворобу дуже важко, але доступно із сучасними засобами інноваційної реабілітології та діагностики, які дозволяють контролювати внутрішньочерепний та АТ (артеріальний тиск), вчасно зафіксувати та усунути наслідки інсульту, боротися з атеросклерозом, деменцією та паркінсонізмом. Дуже важливо регулярно відвідувати денний стаціонар, щоб невролог міг своєчасно оцінити поточний стан хворого та скоригувати лікування.