• UA
  • RU
  • Телефон:

    Пропустіть зал очікування!

    Зареєструйтесь онлайн перед приїздом.

    У нас є актуальні розклади, контактна інформація та можливість записуватись на прийом через Інтернет.

    Наслідки енцефаліту, арахноїдиту

    Одними з найнебезпечніших нейроінфекцій, що вражають головний мозок, є арахноїдит та енцефаліт. Вони мають важкі, іноді незворотні наслідки, а в деяких випадках закінчуються смертю.

    Адгезивний (липкий) арахноїдит: наслідки

    Арахноїдит – рідкісне хронічне захворювання, яке розвивається повільно і має дуже неприємні симптоми. В основі лежить серозний запальний процес павутинної мозкової оболонки, що вражає нервові коріння головного мозку. Точні причини хвороби невідомі. У хворих спостерігаються такі наслідки арахноїдиту, як зниження неврологічних функцій, рухові та чутливі розлади. Однак найбільш неприємним є відчуття постійного, пекучого болю різної інтенсивності, що локалізується в попереку та нижніх кінцівках, оніміння ніг, м’язова слабкість та неконтрольовані скорочення м’язів. Арахноїдит – невиліковне захворювання. Терапія спрямована в основному на полегшення болю, покращення якості життя та усунення симптомів. Дуже важливо допомогти цим пацієнтам впоратися з болем та будь-якими функціональними обмеженнями.

    Енцефаліт головного мозку: наслідки

    Енцефаліт – це стан, при якому запалення вражає мозкові оболонки. Він може бути ускладненням поширених інфекцій (туберкульозу, кору, віспи, краснухи) і дуже небезпечний, оскільки часто призводить до незворотного пошкодження паренхіми мозку і навіть смерті. Діти віком до 1 року та старші 55 років перебувають у групі підвищеного ризику. Енцефаліт має різні причини (віруси, бактерії, аутоімунні захворювання, онкологія, лікарські препарати при вакцинації). Його протікання може бути гострим (смерть настає протягом кількох годин), підгострим та хронічним (тоді запалення триває роками).

    Вірусний енцефаліт: наслідки

    Ускладненнями після вірусного енцефаліту можуть бути стійкі неврологічні або психічні розлади. Частими наслідками після запалення мозку бувають:
    •  порушення координації;
    • просторово-часова дезорієнтація;
    • ослаблення м’язової сили;
    • пошкодження слуху або зору;
    • проблеми з пам’яттю,
    • зміною психічного стану;
    • дратівливість та збудження.
    Зустрічаються також судомні напади, що іноді супроводжуються симптомами вогнищевого ураження нервової системи. Уражаються вегетативна система та черепно-мозкові нерви. Може виникати мозочковий синдром, включаючи дизартрію та атаксію. Пацієнти стають млявими (або навіть коматозними) і можуть померти.

    Герпетичний енцефаліт: наслідки

    Навіть рано діагностований та пролікований герпетичний енцефаліт, спричинений вірусом простого герпесу, може призвести до уражень нервової системи та незворотних наслідків:
    • епілепсія;
    • зниження зору;
    • порушення слуху;
    • парез;
    • розумна відсталість.
    Нелікований герпетичний енцефаліт призводить до смертності 70% хворих, тому терапію слід починати якомога раніше. У лікуванні використовують: противірусні препарати та вводять антибіотик з гарним проникненням через гематоенцефалічний бар’єр. Крім того, застосовуються протисудомні засоби, а також для зниження внутрішньочерепної гіпертензії.

    Кліщовий енцефаліт: наслідки

    Перші симптоми кліщового енцефаліту з’являються протягом двох тижнів після укусу кліща. Найчастіше вони слабко виражені. Але, якщо віруси потрапляють у ЦНС, то незабаром може розвинутись друга, більш небезпечна фаза захворювання, із симптомами менінгіту чи енцефаломієліту спинного мозку:
    • лихоманка (близько 40 градусів);
    •  головний біль та запаморочення;</li >
    • світлобоязнь, ністагм, двоїння в очах;
    • втрата слуху;
    • падіння артеріального тиску;
    • парез;
    •  порушення свідомості.
    На жаль, це не кінець. Внаслідок ураження нервової системи у пацієнтів може виникнути безліч серйозних наслідків енцефаліту кліщового:
    • параліч спинномозкових та черепно-мозкових нервів;
    • параліч кінцівок;
    • порушення когнітивних процесів (уваги, пам’яті);
    •  психічні розлади (депресивний та неврастенічний синдроми)
    • вегетативні розлади (нервова збудливість, стомлюваність, перепади настрою).
    Обнадіює лише те, що дуже важкі ускладнення зустрічаються у невеликого відсотка від загальної кількості хворих, інфікованих вірусом КЕ.

    Аутоімунний енцефаліт: наслідки

    Після аутоімунного енцефаліту у деяких людей можуть спостерігатися емоційні та поведінкові зміни, включаючи: підвищену тривогу, депресію, перепади настрою, агресію, імпульсивність, розгальмування та/або погану емоційну. span> Автоімунний енцефаліт має багато підтипів, які залежать від присутніх антитіл. За відсутності лікування захворювання може швидко стати серйозним – призвести до коми або незворотного ураження головного мозку. А в окремих випадках це буває фатальним.

    Лікування наслідків енцефаліту в Одесі в клініці R-CLINIC

    У центрі R-CLINIC доступні спеціалізовані методи реабілітації, симптоматичної терапії, а також дієтотерапії, які допомагають людині відновитися та зменшити наслідки після перенесеного енцефаліту. Процедури підбираються індивідуально, вони вимагають лікування, адаптованого до стану пацієнта та його водно-електролітного балансу.

    Іксодові кліщі (оленячі кровососки) переносять на шкіру людини бактерії (порядку спірохети) Borrelia, поширюючи інфекцію та викликаючи кліщовий бореліоз або хворобу Лайма. Вперше систематичне поширення кліщового бореліозу було зафіксовано в містечку Олд-Лайм (США, штат Коннектикут) — звідти патологія і отримала своє найсучасніше найменування. Після укусу кліща необхідно прийняти 200 г доксицикліну, що здатне зупинити початок захворювання, що протікає безсимптомно або з осередковими висипаннями червоного кольору (еритема). Саме мігруючою по всьому тілу еритемою проявляється хвороба Лайма на ранніх стадіях. Там, де вкусив іксодовий кліщ, спочатку з’являється червона пляма, яка незабаром знебарвлюється в центрі, але розширюється в діаметрі (у деяких укушених пляма не знебарвлюється, а з’являється екзантема, везикула або маленька виразка, нарив). Отже, у 75% кейсів перший симптом хвороби Лайма – це мігруюча еритема, яка після укусу кліща з’явилася на пахвових западинах, стегнах, гомілках і рідше на інших частинах тіла. Ці прояви виникають від двох днів до одного місяця, а постраждалі часом навіть не здогадуються про хвороботворний укус. Область еритеми поступово розширюється до 50 см, але навіть без лікування самоліквідується максимум через чотири тижні. Через деякий час (через кілька днів чи тижнів після укусу та виникнення еритеми) бактерії досить широко поширюються в організмі та з’являється симптоматика, яка характеризує дисеміноване ураження. Якщо вчасно не вводити терапевтичні інструменти позбавлення симптомів, то кільцева еритема продовжує поширюватися на шкірному покриві у множині меншого діаметра. Симптоми хвороби Лайма нагадують грип: протягом багатьох людей спостерігається артралгія, міалгія, м’язова ригідність на потилиці, запаморочення, біль голови, лихоманка, озноб, оніміння кінцівок, підвищена стомлюваність і знижена працездатність, загальна фізична нездужання. Однак, на основі цих ознак ставити діагноз хвороба Лайма за відсутності еритеми надзвичайно важко – висновок може бути помилковим. У доведених кейсах найчастіше присутні спленомегалія, лімфатичні вузли збільшуються, можливі тонзиліт, болючі відчуття в попереку, нудота і навіть блювання. Протягом кількох тижнів, як правило, залишається занепад сил, інші симптоми найчастіше досить мінливі. У деяких випадках зафіксована фіброміалгія, яка на пізніх стадіях недуги повторюється як загострення артриту. Приблизно у 15% пацієнтів з діагностованою хворобою Лайма під час міграції еритеми, що передує проявам артриту, розвиваються неврологічні порушення, які є в організмі довгі місяці. Відхилення неврологічного спектра повністю усуваються. Найчастіше виникають радикулярні невропатії, неврити та лімфоцитарні менінгіти. Що ж до міокардіальних порушень, то вони проявляються у вигляді больового синдрому в грудній клітці, збільшення серцевих м’язів та атріовентрикулярній блокаді різного ступеня. У діагностуванні патології дуже велике значення має серологічне дослідження на наявність/відсутність антитіл до бактерій Borrelia та інші лабораторні аналізи, здатні уточнити діагноз. Дуже важливо на максимально ранній стадії диференціювати хворобу Лайм від таких захворювань із подібною симптоматикою, як целюліт, інфекційний еризипелоїд, бешиха та кліщовий енцефаліт.

    Найчастіше відбувається так, що укус кліща залишається зовсім непоміченим. Кліщі здатні буквально присмоктатися до непоінформованого про свою нову роль донору і годуватися з його тканин, залишаючись на тілі як би «інкогніто». Небезпека підхопити енцефаліт або хвороба Лайма зростає залежно від того, наскільки довго ця павукоподібна і членистонога тварина прикріплена до своєї «жертви». Найважливішим фактором у такій ситуації є виявлення кліща на більш ранній стадії після його укусу та найшвидше видалення шкідника. Так, кліщ не відразу ж робить укус, а схильний витратити деякий час вибір найбільш теплого, наповненого кровоносними судинами місця, що володіє, до того ж максимально тонким шкірним покривом. Як правило, такі ділянки йому вдається виявити на животі, на внутрішніх сегментах передпліч, на плечах і пахвах, на сідницях, в паху, на шиї, за вухами та за колінною чашкою. Зазначимо, що просте чухання для кліща не становить жодної небезпеки — він прикріплюється досить ґрунтовно і так просто його не відкріпити. Хитрість мікроскопічного лиходія полягає в тому, що він у момент укусу вводить в організм людини якусь знеболювальну речовину, яка дозволяє зробити цю маніпуляцію непомітною для власника фізичного тіла. Кусаючий орган у кліщів розвинений дуже добре. Як тільки дрібний капосник знаходить на корпусі жертви відповідну під вищеописані критерії ділянку, то відразу ж і негайно застосовує хеліцер (chelicerae), особливий інструмент у його анатомії, для просвердлювання необхідних діаметром отворів у шкірному покриві. Потім проштовхує в дірочку схожий на мікроскопічний гарпун щелепний відросток, із закріплювальними шипами, спрямованими назад, і починає смоктати кров. Додамо, що разом зі слиною кліщ виділяє якась клеюча речовина, яка забезпечує додаткове зчеплення з тканинами мимовільного донора та гарантує надійне прикріплення до шкіри. Плюс до цього слина має складовий елемент, що не дозволяє крові згортатися. Цей антикоагулянт також пригнічує органічну імунну систему жертви і геть-чисто нівелює больові відчуття. Так, володіючи цим унікальним складом речовин у своїй слині, кліщ довго залишається непоміченим, а на місці його проникнення під шкіру немає ні сверблячки, ні почервоніння, ні роздратування.

    Зрозуміло, при ретельному огляді (особливо це відноситься до контролю, який батьки зобов’язані забезпечити своїм дітям після прогулянки в лісі, парку, сквері і тому подібних локаціях з рясною рослинністю) кліща все ж таки вдається виявити, а потім ідентифікувати як шкідника. Після цього його негайно потрібно видалити! Але в жодному разі не можна здавлювати, якщо не вдається легко відокремити від шкіри. Якщо кліщ лусне, то в організм укушеного, напевно, потраплять бактерії та віруси, активним переносником яких є цей представник підкласу членистоногих. Категорично забороняється також лити на ранку олію, ацетон, бензин, алкоголь, а також використовувати мило чи жир – ці склади прискорять передачу від кліща людині патогенних збудників. Проте, що раніше вдасться усунути переносника бактерій, то краще. Істотно зменшить ризик зараження максимально швидка ліквідація шкідника. При захопленні його тільця рекомендується захоплення пальцями якомога ближче до голови, а не до тулуба – щоб уникнути надмірного тиску, здатного призвести до лопання. Для цього зовсім не завадить використання спеціальних інструментів — щипців або пінцету з тонкими кінчиками. У повсякденній ситуації, особливо на відстані від аптек і закладів охорони здоров’я, дуже добре підійде проста швейна нитка. При вийманні рекомендується підкручувати кліща або підтягувати до себе. Пам’ятайте, що стискати тільця цих представників павукоподібних класу категорично заборонено!

    Група патологій, що характеризує запалення головного мозку, називається енцефаліт. Найбільш поширена причина цих захворювань – зараження інфекцією у вигляді шкідливих мікроорганізмів або вірусів. Початкова симптоматика такої недуги здатна виглядати як грип, проте згодом ознаки конкретизуються. Також недуга здатна протікати взагалі без симптомів або дуже м’яко. У деяких ситуаціях стан хворого різко погіршується, а дуже мало прецедентів несе загрозу життю. Прогнозувати клінічну картину в кожному окремому кейсі дуже складно, тому наголосимо на важливості використання сучасних методів діагностики та аналізу. Традиційно ранні симптоми енцефаліту виглядають у грипозному ключі – болить голова, загальна слабкість та втома стають постійним явищем, болять суглоби та м’язи, температура підвищується. У деяких випадках ознаки енцефаліту посилюються – це когнітивна слабкість, сплутане мислення, тривога, фобії, істеричність, галюцинації, напади дратівливості і навіть агресії, оніміння верхніх і нижніх кінцівок, парез, параліч лицьових м’язів, дисфункції мови і слуху. Такий хворобливий стан здатний тривати кілька днів або тягтися тижнями. У малюків енцефаліт проявляється у вигляді поганого настрою в затяжній формі, небажання нормально їсти, спати або вставати вранці, часто спостерігаються нудота та блювота. Рекомендується терміново викликати швидку допомогу, спостерігається сильний головний біль, різко зросла температура, стан близький до втрати свідомості. Навіть найлегші та м’які симптоми у дитини потребують звернення до медичного центру та консультації кваліфікованого фахівця.

    Природно-осередкова вірусна хвороба, що виникає при передачі інфекції від тварини, називається кліщовий енцефаліт. При захворюванні у пацієнта спостерігається інтоксикація, пропасниця, порушення роботи ЦНС (центральна вірусна система), периферичної та вегетативної нервової системи. Це неврологічне відхилення також характеризує негативний вплив на головний та головний мозок, мієлінові оболонки нейронів спинного та головного мозку.

    Енцефаліт — це ціла група патологій запальної етіології, яка характеризується однією загальною ознакою: негативний вплив на головний мозок дорослих і дітей, які захворіли на цю вірусну інфекційну недугу. Переважно хвороба також зачіпає структуру та органи, що належать до ЦНС (центральна нервова система). Відзначимо, що захворіти на енцефаліт маленькі діти здатні ще в перинатальний період. Дуже важливо максимально оберігати дітей від цієї недуги, тому що їх ендокринна, вегетативна та нервова системи ще перебувають на стадії формування і не можуть негативно вплинути на вірусну патологію належну відсіч.

    Така вірусна інфекційна патологія, як енцефаліт, симптоми якого часто нагадую звичайний грип, саме через слабкі прояви на початковій стадії вимагає найуважнішого ставлення до ознак недуги і максимально скрупульозної діагностики. Вважається, що інкубація інфекції становить після укусу кліща від одного до двох тижнів, але насправді симптоми енцефаліту здатні з’явитися з першого дня і протягом цілого місяця. Як правило, спостерігаються безсоння, нудота та блювання, гарячковий стан, підвищення температури, наростання головного болю. Можливі також м’язовий больовий синдром у нижніх та верхніх кінцівках, у шиї та спині, втрата координації, дезорієнтація у просторі, запаморочення, переднепритомний стан та сплутаність мислення.

    Аутоімунне проліферативно-спайкове порушення м’якої оболонки головного мозку або запальний процес у його павутинній оболонці називається арахноїдит. дана патологія безпосередньо зачіпає серцево-судинну систему організму людини, а саме субепендимальні зони шлуночків, епендиму та інші її найважливіші сегменти. Найбільш поширені причини арахноїдиту – це грипозні ускладнення, гострі недуги респіраторно-вірусної етіології (синусит, менінгіт), наслідки ЧМТ (черепно-мозкова травма), субарахноїдальна геморагія, інші неврологічні та вегетативні відхилення.

    Глухов Євгеній Ігорович

    Глухов Євгеній Ігорович

    медичний директор, лікар-невролог, мануальний терапевт

    Реабілітолог із досвідом практичної роботи понад 10 років, випускник НМАПО ім. П.Л. Шупика, завідувач інсультного блоку у відділенні інтенсивної терапії, клінічний ординатор кафедри судової медицини.

    Осовський Ігор Сергійович

    Осовський Ігор Сергійович

    старший реабілітолог з досвідом роботи понад 4 роки

    Закінчив школу професійного масажу «Profmed». Спеціалізація реабілітація, масаж, ЛФК.

    Білий Євгеній Ігорович

    Білий Євгеній Ігорович

    Масажист. Досвід роботи становить більше 6 років.

    Випускник школи професійного масажу «Profmed». Працює у напрямках: класичний масаж, локальний масаж(масаж голови, шиї, шийно-комірцевої зони, спини, грудної клітини, живота, верхніх та нижніх кінцівок), лімфодренажний масаж, вакуумний масаж, дитячий масаж, медовий масаж, антицелюлітний масаж, лікувальний масаж, апаратний масаж. Креольський масаж бамбуковими паличками; Самурайський масаж бамбуковими віниками; Старослов’янський масаж ложками. (Свідоцтво: №ВН-122; №ВН-170; №ВН-178)
    Базей Богдан Миколайович

    Базей Богдан Миколайович

    Фізичний терапевт, ерготерапевт, реабілітолог, мануальний терапевт.

    Закінчив Уманський медичний коледж на кафедрі лікувальна справа, закінчив Вінницький Відкритий міжнародний інститут розвитку людини «Україна» на кафедрі фізична терапія, ерготерапевт Закінчив курс підвищення кваліфікації у професійній школі масажу «Profmed» за спеціалізацією Основи остеопатії, м’які техніки мануальної терапії, постізометрична релаксація, кінезотейпування. Має стаж та досвід роботи у сфері медичної реабілітації 5+ років
    ПОТРІБНА ПОРАДА ВІД НАШИХ ЕКСПЕРТІВ?

    Замовте зворотний дзвінок зараз!

    Ми зв’яжемося з Вами протягом 24 годин з моменту Вашого запиту