Мігрень

Мігрень: симптоми, профілактика та лікування

Пульсуючий головний біль, зосереджений, як правило, з одного боку голови, і виникає періодично або сезонно називається мігрень. Захворювання вважається первинним, тобто не пов’язаним з іншими недугами, які здатні дошкуляти людині в той самий час, коли виникає напад мігрені (далі – М). Це неврологічне порушення, що на 70% кейсів має спадкову етіологію, турбує (згідно зі статистичними даними, двоє частіше, ніж чоловіків) переважно жінок, у яких воно безпосередньо пов’язане з гормональними процесами. Монотонний і одночасно пульсуючий больовий синдром, часто утворюється в голові, явище дуже болісне, яке дуже негативно відбивається на життєдіяльності індивідуума: істотно знижує здатність до праці і загальний рівень повсякденного життя. Зрозуміло, така симптоматика може бути як явним ознакою М, а й свідчити про присутність у організмі набагато серйознішої проблеми. Однак, переважно болючі відчуття в голові проходять через пару-трійку годин і не приносять організму якоїсь істотної шкоди, але чергового нападу М, схильні до неї люди очікують зі здриганням. Регулярність, з якою М дошкуляє багатьох хворих на неї, сильно вимотує нервову систему. Якщо таке явище повторюється кілька разів на місяць, потрібно звернутися за компетентною допомогою. Невролог здатний поставити відповідний діагноз та відстежити анамнез, коли у нападах спостерігається певна періодичність та хвороблива стабільність. Схильні до М, на жаль, всі жителі планети від малого до великого — як найменші наші співгромадяни, так і люди, які досягли похилого віку. Незважаючи на дещо «розмиті» ознаки, серед них чимало таких, які дозволяють досить точно ідентифікувати М.

Найточніші симптоми мігрені:

• гостре та негативне реагування на яскраве освітлення;
• дратівливість у відповідь на різкі та гучні звуки;
• головний біль супроводжується нудотою і навіть блюванням;
• дискомфорт наростає в ході фізичної діяльності;
• болить у чергуванні сильної та середньої інтенсивності;
• больові відчуття локалізуються праворуч або зліва — в одній з двох півкуль мозку;
• неприємні імпульси травмують нервову систему монотонною пульсацією.

Однак у деяких випадках болить з двох сторін – М поширюється на обидві півкулі. У той самий час деякі симптоми можуть давати себе знати зовсім чи виявлятися лише протягом деяких нападів. Необхідно додати, що вищеописані ознаки здебільшого абсолютно автономні і складаються незалежно від якихось патологій, що протікають в організмі людини паралельно до розвитку М. Приступ мігрені поділяється на фази:

• Продромальна стадія або та, яка настає після визрівання недуги і передує її загостренню. У середньому, за два дні до больових проявів М у пацієнта помітно погіршується психоемоційне тло. Поряд з поганим настроєм виявляються крайня роздратованість від звуків і світла, розлади роботи ШКТ (шлунково-кишковий тракт) – запор, пронос, нудота, блювання, часті позиви до сечовипускання, спрага і апетит, що посилилися. При цьому можливі набряклість, зріс м’язовий тонус і скутість рухів, позіхання, сльозливість і сонливість, що створюють помітні перешкоди нормальної життєдіяльності.
• Аура — стан легкого галюцинозу, що супроводжується фігурами, що рухаються перед очима, і трансформацією зорових полів. Триває аура від п’яти хвилин до однієї години до нападу М — цю фазу переживають лише приблизно 25% тих, хто страждає цим судинним або нейрогенним порушенням.
• Припадок головного болю може чергуватись поперемінно то в одній, то в іншій півкулі голови або в обох одночасно. Найчастіше біль локалізується з будь-якої одніеї сторони справа або зліва в лобовому сегменті або в області скроні. Больові відчуття здатні наростати протягом одного-двох годин, потім настає певна стабільність у постійному дискомфорті, який через деякий проміжок часу починає йти на спад. На закінчення нападу хворий відчуває «простудні» ефекти – закладений ніс, з очей течуть сльози, сильне озноб, а також прискорений ритм серцевого апарату (тахікардія), у м’язах шиї компресія, загальний стан організму напівнепритомність.
• Послідромальну стадію характеризує сильне фізичне спустошення або навпаки — невластивий хворому раніше ейфоричний підйом. Після того, як головний біль заспокоїться, тілесна розбитість або психомоторне збудження здатні тривати до двадцяти чотирьох годин. Часто спостерігається, що постдромальна фаза супроводжується нудотою, діареєю, розкоординацією рухового та опорного апарату.

Згідно з середньостатистичними даними, напад М триває від чотирьох годин до трьох діб, а в середньому – добу. Необхідно негайно отримати консультацію невролога, якщо після нападу відбуваються такі неприємні прояви:

• судоми в кінцівках і м’язах тулуба, шиї;
• когнітивні дисфункції;
• піднялася температура тіла;
• проблеми з очима, тотальне або часткове погіршення зору;
• подвоїться «картинка»;
• гострий і дуже сильний головний біль;
• неминуча слабкість у ногах і руках.

Надзвичайно важливо отримати професійну консультацію в медичному закладі, якщо больовий синдром виник після травмування або в рамках фізичної напруги на спортивному майданчику, в атлетичному залі, на власному городі або в саду, в ході виробничої діяльності.

Причини мігрені

Найчастіше точну причину М для окремо взятого пацієнта визначити досить складно. До тих факторів, які здатні спровокувати напад передусім належать такі моменти:

• зневоднення організму;
• анорексія або складні дієти, що передбачають недоїдання, що призводить до нестачі поживних елементів;
• генетика, наявність страждаючих від М серед родичів;
• надмірна напруга м’язів на попереку та на шиї;
• стрес, схильність до фобії, тривожність, панічний розлад;
• запущений остеохондроз;
• підвищений тиск крові всередині черепа.

У недалекому минулому медики припускали, що М виникає внаслідок розширених судин у голові людини, проте така версія вже вважається застарілою. Нейронні реакції, що призводять до нападу М, запускаються в результаті складних біохімічних процесів, які безперервно відбуваються в обох півкулях людського мозку та його корі. Активність нейронів досі не піддається однозначному пояснення дослідників даної проблематики. Те саме стосується і того, як запалення виникає в оболонці кровоносних судин, потім у самих судинах і мієлінізованих тканинах, таким чином і виробляючи больовий напад. Багаторазово був зафіксований факт того, що в колі однієї сім’ї багато її членів страждають М, наслідуючи патологію від своїх предків по безперервному ланцюжку спорідненості. Незважаючи на це, досі не знайдено того конкретного гена, який відповідає за патогенез М. Які фактори найчастіше стають тригерами нападів патологічного головного болю? Багато з пацієнтів з М намагаються досвідченим шляхом виявити у своїх органах та поведінці ті реакції та дії, які передують нападам. До цих умов, що викликають загострення, належать перелічені нижче моменти:

• знаходження на віддалених від землі об’єктах;
• глутамат та аспартат у харчових продуктах;
• естрогени та оральна контрацепція;
• похолодання навколишньої атмосфери;
• кліматичні перепади;
• «скачки» атмосферного тиску;
• неприємний запах від одеколону, сигарет, фарби, вихлопних газів;
• світловий ефект стробоскопа та мерехтіння вогнів;
• занадто гучний звук і яскраве світло;
• передозування кофеїну або алкоголю;
• порушення звичного графіку в роботі та відпочинку;
• недосипання або пересипання;
• оздоровче або вимушене тривале голодування;
• перевищує норму споживання солі;
• тираміновий синдром, що виникає при споживанні таких харчових продуктів, як тверді сорти сиру, цитрусові, сухофрукти, чорний шоколад, сушені банани, копчене м’ясо та ковбасні вироби (копченості).

Вагітність помітно знижує ймовірність виникнення нападів М, так як пренатальний період відбуваються зміни в гормональному стані та вегетативної системи в цілому. Зазначається, що на третьому та четвертому триместрі М повністю нівелюється. Незважаючи на це, спостерігається виникнення М у жінок саме протягом вагітності. Але таке відхилення від норми зафіксовано лише у 3% респонденток. Менструальні цикли мають помітний вплив на посилення М. У деяких загострення спостерігається за два дні до і два дні після циклічного періоду. Лікарі відзначили за таких обставин зниження норми стероїдного гормону естрадіол у крові. У період, що передує менопаузі, М більше дається взнаки, а безпосередньо в менопаузі найчастіше зовсім не турбує.

Діагностика мігрені

В даний час дане захворювання доступно діагностувати за його симптоматикою. Єдине припущення, коли інша недуга імовірно ховається під ознаками М, задіяно КТ (комп’ютерна томографія) та МРТ (магнітно-резонансна томографія). Якщо за результатами дослідження немає жодних підстав для тривоги, це швидше за все М.

Лікування та профілактика мігрені

Основною терапією М також є позбавлення від симптомів. Проводиться нерідко абортивне лікування під час усунення хворобливого синдрому в рамках загострення. Часто використовуються триптани, НПЗЗ, НПЗП та інші анальгетики. Настійно рекомендується використовувати ці препарати протягом першої години від початку больового нападу. В іншому випадку запізнення з прийомом знеболювальних засобів не дасть очікуваного результату. З загальнодоступних інструментів найчастіше застосовуються відпочинок у ліжку, затишок та спокій, м’яке освітлення, перебування на свіжому повітрі, ополіскування голови трохи нагрітою водою, нетривалий сон у зручному положенні. Для профілактики при М, яка докучає частіше одного разу на чотири тижні, фахівці радять прийом медикаментів, що стримують симптоматику. В результаті напади трапляються рідше, а їхня довжина скорочується. Переважно це бета-блокатори та антидепресанти. Загальні рекомендації включають відмову від кофеїну та спиртного, мінімізувати сіль, пити не менше двох літрів сирої води на добу, дотримуватися режиму пробудження та відходу до сну, спати вночі не менше восьми годин.