Оперативне лікування різних захворювань неминуче завершується відновлювальним процесом, який необхідно реалізовувати в оптимальних для цього умовах. До найважливіших програм, наступних після хірургічного втручання у внутрішні органи, належить реабілітація після операції на хребті. По-перше, йдеться про таку процедуру, як видалення міжхребцевої грижі, яке безпосередньо зачіпає функціонування ЦНС (центральна нервова система), а саме призводить до нетривалого або довгострокового порушення її роботи. Відразу після завершення оперативного курсу потрібно знеболити підопічного, ліквідувати неврологічні явища, що виникли побічно, максимально стабілізувати хребет, нормалізувати м’язовий тонус, а потім приступити до налагодження стану спини, поетапно відновлюючи рухові/опорні функції і рухливість. У рамках здійснення реабілітаційної програми, що триває, як правило, від півроку до року, слід уникати перевантажень міжхребцевих дисків. Обов’язковим є носіння корсету, фізіотерапія, магнітотерапія, кінезіотерапія, фонофорез, електролікування, постійний моніторинг самопочуття, спостереження та коригування відновлювальних маніпуляцій з боку компетентного невропатолога.
Нетривалий період часу – в середньому від десяти днів до двох тижнів – займає комплексна реабілітація після операції на підшлунковій залозі, яку рекомендується здійснювати в стаціонарному спеціалізованому закладі. На стаціонарі пацієнт оптимально та ефективно готується до швидкої інтеграції до оновленої повсякденності, до повернення соціальної активності та відновлення колишніх занять. Зрозуміло, насамперед важливими є загальне оздоровлення, нормалізація роботи ШКТ (шлунково-кишковий тракт), налагодження щоденного прийому їжі, відновлення фізичних і, зокрема, рухових параметрів. Для ефективності реалізації реабілітаційної програми мають важливе значення такі фактори — збалансоване харчування, що відповідає потребам організму, та згладжування симптомів супутніх патологій, які в переважній більшості випадків спостерігаються у підопічних, які досягли похилого віку. Кваліфікований догляд за літніми людьми — значний аспект кінцевого успіху відновлювальних заходів.
Залежно від складності післяопераційного стану підопічного доступно сформулювати відповідь на питання скільки триває відновлення після операції на головний мозок. Те саме стосується і того моменту, наскільки інтенсивна потрібна реабілітаційна програма, в якій задіяні хіміотерапевт, психолог, фізіотерапевт, інструктор з ЛФК (лікувальна фізкультура), доглядальниці та медсестри, адже ми розглядаємо стаціонарний варіант відновлювального процесу. Основні завдання, що стоять перед фахівцями медикаментозного лікування, немедикаментозної терапії та патронажної опіки полягають у відновленні втрачених функцій та здатності до самообслуговування, а також адаптації пацієнта до нових умов життєдіяльності. Персонально розробляється комплекс заходів, що реалізується поетапно – після здійснення кожної поставленої мети переходимо до наступного наміру. Для ослаблених після операції хворих, а також для членів їхніх сімей доступні паліативна допомога, посильна фізіотерапія та масаж, який необхідний для покращення кровообігу, особливо тоді, коли спостерігається парез м’язів кінцівок. Так, масаж і щадна ЛФК усувають вестибулярні розлади, знову формують рефлекторні «ланцюжки», посилюють відтік лімфи та крові, збільшують нейром’язову чутливість, забезпечують нервово-імпульсну провідність.
До реабілітаційних програм, яких вимагає торакальна хірургія, відноситься, у тому числі, відновлення після операції на легенях. Лікуванням таких органів, як діафрагма, легені, плевра, трахея та бронхи займається пульмонологія, а ось до безпосередньої участі у відновному після хірургічного втручання процесі вже залучено і дієтотерапію, і фізіотерапію, і патронажну опіку. Видалення легені або її частини хірургічним методом задає організму хворого складне завдання – функціональна перебудова грудних органів здатна тривати до двох років. Весь цей період триває інтенсивна компенсаторика, а спеціальна ЛФК (лікувальна фізкультура) та дихальна гімнастика її стимулюють. Протягом трьох місяців після оперативного втручання необхідне щоденне повторення (3-4 рази) спеціального комплексу спеціальних вправ, які сприяють якнайшвидшому відновленню легеневого функціоналу, який буде необхідний насичення організму киснем оптимальному обсязі. Під час тренувань активуються як органи дихання, а й важливі сегменти ЦНС (центральна нервова система), і значні ділянки кори мозку, регулюючі як дихальні імпульси, і кровообіг організму, включаючи роботу серця і судин. Велике значення має своєчасність старту фізіотерапії та занять ЛФК, так як зволікання в цьому питанні загрожує помітним зниженням їх ефективності.
Після того як виконано видалення новоутворень у головному мозку (злоякісних або доброякісних), оперативне лікування артеріовенозних мальформацій, кліпування аневризм або усунення внутрішньомозкових гематом хірургічним методом, проводиться рехірургія. Необхідно відзначити, що чим раніше стартує відновлювальний процес, тим швидше хворому повернуться втрачені можливості. Це стосується підопічних, які перенесли перераховані вище оперативні маніпуляції, а також тих, кого спіткала серйозна ЧМТ (черепно-мозкова травма), яка потребувала інтенсивного курсу терапії. Зрозуміло, що програма реабілітації у кожному окремому випадку формується індивідуально, але є загальні параметри, які необхідні для всіх – це цілодобовий гігієнічний догляд, моніторинг та виконання медикаментозних призначень, збалансоване харчування та стабільний сон. Крім регулярних консультацій фахівців (невропатолог, ендокринолог, терапевт і психолог), вкрай показані профілактика тромбозу ніг і пролежнів, необхідне відновлення мовних функцій (у цьому допоможе логопед), також потрібні фізіотерапія, ЛФК (лікувальна фізична культура), ерготерапія, лікувальний мас , зокрема дихальна, гімнастика.
Лімфодема та лімфостаз здатні виникнути після хірургічного лікування того чи іншого органу, тому надзвичайно велике значення має відновлення лімфотоку після операції. Нагадаємо, що рух лімфи по організму здійснюється досить повільно знизу вгору (завжди!) і її струм безпосередньо впливають імпульси кровоносних судин і м’язові скорочення стінок судин лімфатичних. Для розгону лімфи фахівцями рекомендуються контрастний душ, фізіотерапія, ЛФК (лікувальна фізкультура), лімфодренажний масаж, вживання максимальної кількості води, лікування травами (трав’яні чаї), намагатися більше часу проводити в положенні вертикально, багато гуляти, швидко ходити, лежачи. Зазначимо, що у спеціалізованих установах (реабілітаційні центри) передбачено складання індивідуальної дієти, що сприяє нормалізації лімфотоку після операцій. До списку продуктів, як правило, входять овочеві відвари, часник, кавун, фреші з петрушки, огірків, селери, буряків, корінь солодки, апельсини, мандарини, помело, лимони, грейпфрути, кориця, журавлина, олія виноградної кісточки та гарбуза.
З метою реновації органічного функціоналу на другій (післяопераційній) стадії періодичного періоду проводиться реабілітація після операції. Зрозуміло, спеціалізована установа здатна найбільш ефективно відновити здатність пацієнта до самообслуговування та підтримати його прагнення повернутися до активної участі у суспільному житті. Прискорити відновлення доступно, якщо довіритися фахівцям своєї справи, які мають професійний досвід, знання та відповідне обладнання. Явними передумовами до того, що ослабленому підопічному потрібна ґрунтовна та компетентна реабілітаційна програма є перебої у роботі дихальної системи, опорного та рухового апарату, нав’язливий стан підвищеної тривожності, постопераційні болі, можливі ускладнення, що виявляються у вигляді недвозначних. Нерідко (і навіть у більшості медичних кейсів) потрібне застосування таких дієвих інструментів відновлення базових функцій організмі хворого, що переніс оперативне лікування, як фізіотерапія, дієтотерапія, лікувальна фізкультура (ЛФК), електросон, електростимуляція, лазеротерапія, масаж, психологічне консультування, арт- соціальна адаптація та можливість проводити досить багато часу на свіжому повітрі.