• UA
  • RU
  • Телефон:

    Пропустіть зал очікування!

    Зареєструйтесь онлайн перед приїздом.

    У нас є актуальні розклади, контактна інформація та можливість записуватись на прийом через Інтернет.

    Травми хребта: види, симптоми та наслідки

    Будь-яке пошкодження спини, спинного мозку, хребців і хребетних дисків вважається незалежно від ступеня його тяжкості досить серйозним захворюванням. Наслідки травм хребта можуть бути абсолютно непередбачуваними, тому що ця складна структура, що складається з великої кількості м’язових тканин та сполучних елементів, надзвичайно значуща для нормального функціонування не тільки опорного та рухового апарату, але й для діяльності центральної, периферичної та вегетативної нервових систем. внутрішніх органів, що нерідко піддаються компресії та трансформації, що відбулися через травмування та дегенерацію хребетного стовпа.

    У чому найчастіше полягає причина травми хребта?

    • Хвороба, що розвивається в організмі Українці вікової категорії 65+ часто наражаються на небезпеку, внаслідок якої здатна статися травма хребта (далі — ТП), оскільки їх дошкуляють дегенеративні процеси внутрішніх органів, пов’язані з великою кількістю прожитих років, деформації кісток, дистрофія тканин та м’язів, остеопороз.
    • На виробництві можливі ТП після падіння зверху на людину важких предметів або конструкцій.
    • Злочинні здатні завдати ТП потерпілому внаслідок розбійного нападу.
    • Можливі переломи, забиті місця та ТП при надмірному згинанні або випинанні голови вперед під час зіткнення транспортних засобів, наїзду на перехожого або іншої форми ДТП (дорожньо- транспортна пригода).
    • Падіння з великої і не дуже висоти — з дерева, даху, балкона, будівельних лісів, сходів і навіть на рівному місці, коли висота не перевищує власне зростання. Цьому переважно схильні люди з особливими потребами, які досягли похилого віку. Кісткова тканина з віком стає пористою і дуже ламкою, тому частіше молоді та громадян середнього віку схильні до ТП.
    • Спортивні змагання та тренування. Причому будь-якого рівня — дворового чи олімпійського. Отримати ТП можуть гімнасти, футболісти, хокеїсти, баскетболісти, лижники, гандболісти, легкоатлети, особливо ті, хто займається стрибками у висоту, фігуристи, бобслеїсти і навіть біатлоністи, оскільки призвести до плачевних наслідків здатне, здавалося б, безневинне падіння на спину .

     Типи спинальних пошкоджень

    Травмування спинного мозку далеко не завжди неодмінно супроводжує кожне порушення хребта. І навпаки, бувають ситуації, коли спинний мозок постраждав без порушень безпосередньо кісткового хребта. Однак, при зверненнях постраждалих травматологи переважно фіксують саме ПСМТ (хребетно-спинномозкова травма), в якій природно поєднуються спинномозкове порушення та ТП. Нейрохірургія та травматологія класифікують такі види ПСМТ:
    • Закрита або відкрита ТП — варіант залежить від зовнішніх факторів рани: чи порушена цілісність шкірного покриву та м’язових тканин чи ні.</ li>
    • При ТП пошкоджені крижовий сегмент хребетного стовпа, його поперековий, грудний або шийний відділ. Багаторівневою поразкою називається ТП, при якій пошкоджено декілька ділянок, а при виявленні порушень у кількох хребцях ТП вважається множинною.
    • ТП торкнулася виключно м’які тканини – судини або гіподерму (підшкірно-жирова клітковина). Такий варіант можливий при короткочасному силовому впливі об’єкта, що ушкоджує.
    • Тривалий вплив об’єкта, що тягне, викликає зачіпні сухожилля, зв’язки і м’язи фізіологічні порушення – розтягування і дисторсії. Розриви та надриви зв’язок також входять у цю категорію ТП.
    • При стійкому розбіжності суглобових зчленувань виникає вивих, який класифікується як неповний або підвивих при незначній розбіжності поверхонь. У поєднанні з переломом фіксується вже ускладнений вивих.
    • Кістка втрачає свою цілісність при переломі хребця. Залежно від будови та структури кожен елемент має свій особливий тип перелому. Атлант (перший шийний хребець) – його пошкодження характеризується переломом однієї дуги або забезпечує обертання всього черепа навколо осі атлантоаксіального суглоба. Перелом другого шийного хребця називають порушенням зуба аксису, що нерідко поєднується з тріщиною хребцевої дуги.
    Зазначимо, що шия, що володіє найбільш рухливими суглобами, через свою структуру найчастіше схильна до вивихів. Масивні поперекові та грудні хребці частіше ламаються або поєднують перелом з вивихом. Найчастіше подібного роду ТП зустрічаються на перехідній ділянці від поперекових до грудних хребців, де їх біохімічні характеристики зазнають значних змін, що робить їх уразливішими порівняно з хребетними елементами конкретно грудей чи попереку. Механізм нанесення ТП у грудному та поперековому відділах помітно впливає на їх класифікацію:
    • При вертикальній компресії та порушенні хребетних тіл відбувається ТП типу А, можливий при сильному ефекті здавлення.
    • Ушкодження зв’язок, суглобів, хребцевих відростків, дуг і ніжок під дією сильного розгинання, згинання, розтягування формують категорію ТП типу В.
    • Ротаційні ТП типу С – це найбільш важкі порушення, що відбуваються з розтяжкою, скручуванням і тиском одночасно. У такій ситуації переважно порушується сегмент, що складається з двох хребців і міжхребцевого диска, що знаходиться між ними.
    У масі своєї ТП поділяються на стабільні і ті, які зачіпають до трьох хребців і вимагають обов’язкової фіксації. Нестабільність травмованої ділянки повідомляє про ймовірність усунення порушеного сегмента і того, що, як наслідок, буде пошкоджено спинний мозок. До неускладнених відносяться ті ТП, в результаті яких спинномозкові нерви і сам спинний мозок не були порушені. У неприємній ситуації — це ускладнена спинальна травма, що відрізняється залежно від інтенсивності порушень. Це може бути повна або фрагментарна перерва спинного мозку, а менш складна компресія, забій або струс. Причиною важких ТП подібного роду стає впровадження сторонніх тіл, уламків або цілих кісток, крововиливу різної інтенсивності. Діагностику полегшує те, що ознаки та прояви ТП у більшості медичних кейсів відрізняються, хоча можуть і поєднуватися, і збігатися.

    Симптоми травм хребта

    • У місці ТП виникає больовий синдром. Чим більший набряк і гематома, тим гостріше відчувається біль. Це відбувається через більш інтенсивне розтягування м’язових, клітинних тканин та компресії. При вивиху болить суглоб, викликаючи помітні обмеження порівняно з нормальним рухом здорового органу. Неприродність у положенні тіла свідчить про перелом.
    • Неприродні положення голови сигналізують про ТП в шийному відділі. Проявляється хворобливістю при русі шиєю, у її набряклості та деформаціях. Також характеризується напругою м’язів, болем, що посилюється при пальпації.
    • Практично безсимптомними бувають ТП поперекового відділу, але при русі в місці перелому можливі гострий біль оперізувального типу і різі в животі. Такий синдром пов’язаний із сильним перенапругою черевних та поперекових м’язів.
    • Рівень ураження і його ступінь безпосередньо впливають на симптоми порушення спинного мозку. Діагностується рефлекторна активність різних сегментів. Ступінь травмування коливається в симптоматиці від повного знерухомлення до м’язової слабкості та поколювання в окремих ділянках.

    Наслідки спинальних травм

    На ранньому етапі постраждалий часто іммобілізований, відчуває сильний больовий синдром. , а деяких випадках загрожує остеомієліт — запалення можливе при попутної інфікованості. Надалі нерідкі перманентні болі, запалення переходять у хронічне захворювання, викривлення спини, сколіоз. Скорочення м’язової сили неминуче при пошкодженні спинного мозку, а в найгірших варіантах посттравматичної динаміки — атрофія м’яких тканин та м’язів, патології внутрішніх органів, спастичні симптоми і навіть повна паралізованість. Наголосимо, що на початку лікування важко точно діагностувати неповну від повної травмованості спинного мозку. Для ТП характерні суттєві психоемоційні та соціальні наслідки. Спинальна травма здатна тотально змінити на гірше всю життєдіяльність постраждалої людини. Крім того, що особливо важливою є адекватна соціальна адаптація, яку часто здатний надати лише такий спеціалізований реабілітаційний центр як R-Clinic, необхідно пам’ятати про побутову і гігієнічній опіці, оскільки інвалід у більшості випадків позбавлений самостійності в цих моментах своєї не дуже райдужної повсякденності. Відновлення після ТП здатне тривати досить тривалий період часів, коли нерви межі у хворого, а й у його оточення. Важлива когнітивно-поведінкова терапія та консультації кваліфікованого психолога, невролога та допомога, яку здатний надати мануальний терапевт. Фізіотерапія та ЛФК (лікувальна фізкультура) здатні відіграти вирішальну роль у процесі оздоровлення. Депресія, апатія і фрустрація можуть перерости в деменцію (недоумство), якщо травмований відноситься до людей з особливими потребами, які досягли поважних років. Не можна нехтувати жодним методом, який має сучасна реабілітаційна практика, що успішно поєднує медикаментозне лікування з психологічними програмами відновлення після травми хребта.

    Трубкоподібна конструкція, довжина та функції якої дозволяють стверджувати одну з провідних ролей в організмі людини, називається спинний мозок. Ця довга структура бере свій початок у стовбурової основи головного мозку і опускається вздовж хребта практично до його низу. Пучки нервових аксонів, у тому числі складається цей орган ЦНС (центральна нервова система), утворюють канали зв’язку, що служать прийому і передачі сигнальних імпульсів від мозку всього організму людини. Зазначимо, що спинний мозок містить у собі відокремлені, внутрішні ланки нервових клітин, що складаються у власний ланцюг. Ця сигнальна система, відповідальна за координування таких органічних дій, як сечовипускання, динамічних (плавання) та опорних (ходьба) рухів, несе також відповідальність за рефлекторні реакції – наприклад, колінний рефлекс. За своєю будовою та складом спинний мозок багато в чому схожий на головний аналог і також покритий трьома шарами мозкової оболонки — їхня тканина ідентична за своїм хімічним складом. І сам спинний мозок, і всі три шари його оболонок розташовані в центрі хребта у спинномозковому каналі. Хребці хребта (у дорослої людини їх налічується 33 окремі кістки, кожна з яких називається хребець) виконують захисну функцію для спинного мозку подібно до того, як кістки черепа зберігають у собі головний мозок. Між хребцями знаходяться хрящі – міжхребцеві диски. Ці елементи є амортизаторами, що пом’якшують дію рухових зусиль при ходьбі, бігу, стрибках тощо маніпуляцій на хребет. Цей орган називається ще хребетний стовп, який складають хребці та хрящі міжхребцевих дисків. Отже, елементи хребта або хребетного стовпа (хребці) утворюють вертикальний кістяний конструкт, основна (крім опорної) функція якого полягає у захисті від зовнішніх факторів спинного мозку, що є надзвичайно тендітною структурою, що проходить по його центру безпосередньо в хребетному каналі. Завдяки хрящам міжхребцевих дисків хребет має відому гнучкість, яка пом’якшує та амортизує його повсякденну діяльність. Елементи, з яких складається спинний мозок:
    • Зі спинного мозку між хребцями виходять 31 пара відростків — це спинномозкові нерви. У свою чергу кожна пара відростків спинномозкового нерва поділяється на два корінці: а) передній або руховий корінець; б) задній або сенсорний корінець.
    • Сенсорні або чутливі корінці спинномозкових нервів передають з різних сегментів організму людини в його головний мозок відчуття, які породжує сенсорика тіла — становище верхніх та нижніх кінцівок (рук та ніг), вібрацію, температуру, больовий синдром тощо.
    • За допомогою рухових корінців, у свою чергу, головний і спинний мозок людини передають його м’язам і тканинам, що обволікає кістки скелета, команди, що дозволяють контролювати статику та рух людського тіла.
    Приблизно в точці, що знаходиться внизу на рівні трьох чвертей довжини хребетного стовпа, спинний мозок закінчується пучком нервів, що носить назву «кінський хвіст», що нагадує цю деталь фігури коня/коня за своєю формою. Ці згруповані нервові відростки служать передачі ніг і у зворотному напрямі чутливих і рухових нервових імпульсів і команд спинного і мозку.
    Сильне травмуюче здавлення (compressio – лат.) і розплющування передньої частини хребців людського хребта призводить до сумного явища, яке зветься компресійним переломом хребта. Найчастіше цю травму викликає остеопороз — захворювання, яке у переважній кількості випадків характерне для наших співгромадян, хто досяг похилого віку і належить до вікової категорії 65+. Подібні порушення цілісності хребетного стовпа часто протікають із мінімальною симптоматикою або зовсім безсимптомно, а виникають у нетравматичній етіології чи з мінімальним травмуванням, яке може пройти непомітно. Анамнез при остеопорозі часто має ознаки компресійного перелому у поперековому чи грудному сегменті хребетного стовпа. Попередня травма цілком може бути відсутня або має місце зовсім незначна подія на зразок сильного відкашлювання, підйом не надто важкого вантажу, стрімкий нахил або абсолютно (на перший погляд) некритичне падіння. Зазначимо, що компресійний перелом хребта через остеопороз часто стає причиною інших переломів кісток і хребетного стовпа. Так, «остеопорозний» перелом здатний протікати без явних симптомів, однак, у деяких випадках больовий синдром проявляється відразу чи через деякий час. Через місяць гострота болю помітно скорочується, а через три місяці медикаментозного лікування та фізіотерапії нівелюється зовсім. Якщо остеопорозу при компресійному переломі немає, то болючі відчуття досить болючі і особливо загострюються під час пальпації травмованої ділянки у супроводі спазму м’язових тканин.
    Тяжка ортопедична травма, що супроводжується пошкодженням кісток хребетного стовпа, називається перелом хребта. Виникає при безпосередньому травматичному впливі будь-якої матерії, сили або при різкому згинанні, розгинанні хребта. Залежно від розташування на певній ділянці хребцевих з’єднань та специфічного характеру травми переломи поділяються на клиноподібні, компресійні, переломи остистих відростків (зустрічаються досить нечасто), переломи поперечних хребців, куприка, крижів, поперекового сегмента, грудного відділу, грудного та поперекового. . Підкреслимо, що пацієнти, яких долає онкологічне захворювання, остеопороз чи інша спинальна патологія можуть непомітно травмувати хребець та міжхребцевий диск, здійснюючи будь-які повсякденні дії, які абсолютно не належать до травмонебезпечних. Найпоширенішими причинами перелому хребта є ДТП (дорожньо-транспортні пригоди) за участю пішохода, зіткнення автомобілів, спортивні змагання та тренування (як індивідуальні, так і командні види спорту), злочини кримінального характеру з нанесенням тілесних ушкоджень, а також кататравми — падіння з висоти понад два метри.
    Коли відбувається компресійний перелом хребта – наслідки можуть бути найгіршими, але не виявлятися деякий час (до півроку), оскільки сама травма здатна статися абсолютно безсимптомно, якщо основою її етіології стане остеопороз. Якщо про перелом добре відомо і спостерігається больовий синдром, який також може не проявитися в момент перелому, то зазвичай застосовують корсет, проте його ефективність при даному анамнезі підтверджена лише частково. Зазвичай використовується хірургічне втручання, в результаті якого проводиться кіфопластика (малоінвазивний метод: заповнення кістковим розчином порожнини в хребці – твердне, склад усуває його дестабілізацію) або черезшкірна пункційна вертебропластика з подібною реалізацією лікувального процесу. Найдраматичнішим наслідком компресійного перелому хребта може стати ушкодження спинного мозку, тому якщо причиною здавлення хребців стала важка травма, то потрібна негайна діагностика – магнітно-резонансна томографія (МРТ) та комп’ютерна томографія (КТ). Потім незалежно від результатів ретельного обстеження потрібно негайно розпочати медикаментозне лікування та підтримуючу терапію, у тому числі фізіотерапію у великому діапазоні оздоровчих методик і технологій.
    Традиційно і цілком обґрунтовано перелом хребта вважається дуже важкою травмою, яка суттєво обмежує можливості пацієнта щодо мобільності та елементарної побутової рухливості, але всіх цікавить головне питання — чи можна ходити? Згідно з поширеною думкою фахівців, допускається, щоб через два місяці пацієнт самостійно міг встати і ходити, а вже через чотири місяці можна навіть сидіти. Підкреслимо, що в цьому питанні дуже важливою є правильна реабілітаційна програма, яку необхідно неухильно виконувати разом із продуманою фармакотерапією. Їхній синергічний ефект дозволить відновити функції опорного та рухового апарату і незабаром відновити звичну рухову активність.
    Як правило, надмірні навантаження на хребет здатні спровокувати таку складну і дуже болісну травму, як компресійний перелом хребта у дітей. Такий вид травмування можливий під час гри або заняття спортом після стрімкого і необачного стрибка, різкого нахилу, поштовху або падіння навіть з невеликої висоти. Підкреслимо, що діагностика ускладнюється тим, що дитячі тканини, хребет та хребці набагато еластичніші, ніж у дорослих людей, тому не завжди доступно вчасно зафіксувати та класифікувати травму. Незалежно від ступеня тяжкості компресійного перелому хребта у дітей необхідне оптимальне медикаментозне лікування та фізіотерапія, ЛФК (лікувальна фізкультура) та різноманітний масаж. Якщо не провести ретельне обстеження із застосуванням комп’ютерної (КТ) та магнітно-резонансної томографії (МРТ), то перелом хребта можливо буде прийнятий за простий забій, а це згодом позначиться дуже плачевно і матиме наслідки, які виявляться лише у зрілому віці. Тому в жодному разі не можна ігнорувати навіть мінімальні болючі відчуття в спині у дитини, якщо вони з’явилися після прогулянки або тренування. Навіть незначне пошкодження хребця здатне стати причиною чутливого дискомфорту і ознакою патології, що розвивається.
    Розібратися в тому, що у людини травма хребта зовсім нескладна. У критичній ситуації у травмованого виникають такі недвозначні ознаки, як оніміння ніг і навіть рук, можливий навіть частковий (парез) або повний параліч, нестримне сечовипускання, падають тиск і пульс, дисфункція опорного та рухового апарату, сильні болючі відчуття в шиї. Травми хребта можливі наступні види: переломи остистих і поперечних відростків хребців, переломи дуг і тіл хребців, дисторсії — розриви суглобових зв’язок і сумок, забиття, вивихи, підвивихи, переломовивихи.
    Відносно нова травма шийного відділу хребта або хлистова травма набула поширення в сучасних реаліях, які характеризує повсюдне користування електротранспортом, залізничним транспортом та автомобілями. При різкому гальмуванні чи прискоренні транспортного засобу і водій, і пасажири здатні зазнавати сильного впливу кінетичного зусилля на ШВЗ (шийно-комірцева зона). Найчастіше хлистова травма відбувається з пасажирами в рамках аварій та ДТП (дорожньо-транспортна пригода), коли струс тіла викликає несподіваний та різкий удар, а м’язи шиї в цей час абсолютно розслаблені. В результаті можливе пошкодження м’яких м’язових тканин, кісток, суглобів та хребців шийного відділу. Щоб уникнути можливої ​​інвалідності, потрібна ретельна та збалансована реабілітація, що передбачає повний комплекс відновлювальної фізіотерапії, масаж та гімнастику.
    Якщо на Ваших очах з людиною сталася травма хребта і Вам особисто необхідно вжити негайних дій, то найголовніше — насамперед зателефонуйте та викличте швидку допомогу, а перша допомога проводиться у другу чергу. Якщо травма важка і явно пошкоджені хребці або спинний мозок, допомогу потерпілому повинні надати виключно професійні медики, а Вам залишається ретельно стежити за тим, щоб травмований максимально зберігав нерухомість до приїзду швидкої.
    Глухов Євгеній Ігорович

    Глухов Євгеній Ігорович

    медичний директор, лікар-невролог, мануальний терапевт

    Реабілітолог із досвідом практичної роботи понад 10 років, випускник НМАПО ім. П.Л. Шупика, завідувач інсультного блоку у відділенні інтенсивної терапії, клінічний ординатор кафедри судової медицини.

    Осовський Ігор Сергійович

    Осовський Ігор Сергійович

    старший реабілітолог з досвідом роботи понад 4 роки

    Закінчив школу професійного масажу «Profmed». Спеціалізація реабілітація, масаж, ЛФК.

    Білий Євгеній Ігорович

    Білий Євгеній Ігорович

    Масажист. Досвід роботи становить більше 6 років.

    Випускник школи професійного масажу «Profmed». Працює у напрямках: класичний масаж, локальний масаж(масаж голови, шиї, шийно-комірцевої зони, спини, грудної клітини, живота, верхніх та нижніх кінцівок), лімфодренажний масаж, вакуумний масаж, дитячий масаж, медовий масаж, антицелюлітний масаж, лікувальний масаж, апаратний масаж. Креольський масаж бамбуковими паличками; Самурайський масаж бамбуковими віниками; Старослов’янський масаж ложками. (Свідоцтво: №ВН-122; №ВН-170; №ВН-178)
    Базей Богдан Миколайович

    Базей Богдан Миколайович

    Фізичний терапевт, ерготерапевт, реабілітолог, мануальний терапевт.

    Закінчив Уманський медичний коледж на кафедрі лікувальна справа, закінчив Вінницький Відкритий міжнародний інститут розвитку людини «Україна» на кафедрі фізична терапія, ерготерапевт Закінчив курс підвищення кваліфікації у професійній школі масажу «Profmed» за спеціалізацією Основи остеопатії, м’які техніки мануальної терапії, постізометрична релаксація, кінезотейпування. Має стаж та досвід роботи у сфері медичної реабілітації 5+ років
    ПОТРІБНА ПОРАДА ВІД НАШИХ ЕКСПЕРТІВ?

    Замовте зворотний дзвінок зараз!

    Ми зв’яжемося з Вами протягом 24 годин з моменту Вашого запиту