Діадинамотерапія (ОН, ДН, ОР, КП, ДП, ОВ, ДВ)

Фізіотерапія або фізіотерапевтичний метод лікування із залученням до лікувального процесу електричного струму має чимало різних конфігурацій. Один із них — це діадинамотерапія. Його особливість полягає в тому, що на патогенну ділянку тіла або болісний орган пацієнта в різних режимах подаються імпульси полімінусоїдального струму на частоті 50 Гц і 100 Гц – використовуються тільки діадинамічний струм, характерною особливістю якого є постійна полярність. Така електростимуляція має міостимулюючий, трофічний, вазоактивний та аналгезуючий ефект. Одним з різновидів діадинамотерапії є у ​​фізіотерапевтичній практиці, яку охоче надасть наш медичний центр, діадинамоелектрофорез. Це різновид лікарського електрофорезу, як випливає з його назви. У цьому випадку діадинамічний електрострум переносить (грецьке слово φορέω означає «перенесення») до органів ослабленого підопічного хворобою необхідні йому медикаменти. Лікування діадинамічною електрикою впровадив у світову охорону здоров’я вчений медик П’єр Бернар (Франція) ще далекого 1946 року. Проте деякі історики стверджують, що радянські дослідники Обросов О.М. та Абрикосов І.А. ще в 30-х роках XX століття стверджували про безперечну користь діадинамічних імпульсів у лікуванні різних неврологічних, фізіологічних та ендокринних порушень. Понад те, новатори навіть запропонували моделі приладів, з яких цей цілющий ефект цілком реально застосувати на медичної практиці. Проте їхня цілком ергономічна пропозиція викликала лише скепсис, і в ті роки вона не зацікавила керівників міністерства охорони здоров’я СРСР. Базові принципи діадинамотерапії полягають у таких положеннях: а) по відношенню до болючого сегменту тіла електроди або аплікатори розташовуються перпендикулярно, якщо у больової ділянки є якась спрямована вісь; б) сумарна довжина однієї процедури за часом становить трохи більше півгодини; в) роздвоєні електроди використовуються у тому випадку, якщо діадинамотерапія направлення на лікування суглоба; г) за наявності сильного больового синдрому слід розміщувати електрод безпосередньо на епіцентр болю; д) максимум дві процедури на день при інтервалі до 4-х годин; е) перерва між курсами, що включають не менше 8-ї та максимум 10 сеансів, становить від 2-х тижнів за необхідності якнайшвидшого відновлення процедур. Серед явних показань, при яких вкрай рекомендована діадинамотерапія, зафіксовані травма хребта, порушення спинного мозку, епілепсія, симпаталгія, неврити, мігрень, астенія, радикуліт, дегенеративні та дистрофічні відхилення у суглобах та хребтовому стовпі, гіпертонія, артеріальна гіпертензія після хірургічних операцій, травм та переломів. Є також і протипоказання – це персоніфікована непереносимість електроенергетичного струму, екзема, дерматит, тромбофлебіт, розсіяний склероз, не іммобілізовані уламки кісток при переломах, розриви м’язів, наявність каменів у жовчному або сечовому міхурі, злоякісні патології крові, злоякісні патології крові, нього, інфаркт міокарда, ниркова недостатність, ниркові кольки, схильність до стенокардії, гнійні запалення, гостра інфекційна хвороба, висока температура тіла.

Одна з широко представлених у методології та найбільш затребуваних фізіотерапевтичних практик – це лікування електроенергетичними хвилями. Нерідко електролікування поєднує перенесення лікарського препарату в організм пацієнта за допомогою електричних імпульсів, що робить такий тип лікування дуже ефективним. Отже, діадинамотерапія, показання до якої досить великі більш ніж через 70 років після перших кроків по впровадженню даного методу у світову медичну практику, і налічують безліч неврологічних і серцево-судинних відхилень від норми. До показань використання діадинамічних електрострумів стабільної полярності та частоти не більше 100 Гц на сьогодні відносяться гінекологічні патології, порушений обмін речовин та уповільнений метаболізм, оториноларингологічні захворювання, невралгія, радикуліт, хвороби суглобів та спинномозкового сегмента, спинальні болі та травми, астма, патології травної системи та органів ШКТ (шлунково-кишковий тракт), різноманітні травми, розриви зв’язок, розтягування м’язів, вивихи суглобів, переломи кісток та хірургічне втручання у внутрішні органи, артроз, артрит, остеохондроз, інші патологічні відхилення опорного та рухового апарату в цілому.

В даний час, на жаль, досить поширена думка, що на хвороби хребетного стовпа страждають тільки люди з особливими потребами, які досягли дуже поважного віку. Однак, необхідно заявити, що це твердження абсолютно не відповідає справжньому стану речей. Хвороби хребта нестримно «молодшають». Тому діадинамотерапія при остеохондрозі стає актуальною не тільки для вікової категорії 60+, а й навіть для тих, кому за тридцять. Що провиною такому статистичному спостереженню, що ґрунтується виключно на фактах? Погана постава з дитячого віку, коли виникає сколіоз, але сім’я не приділяє даної проблеми у дитини належної уваги, погана екологічна ситуація і з навколишньою атмосферою, і з харчуванням, і з температурним дисбалансом організму, мікротравми хребетного стовпа, що виявляються лише в середньому віці людини сидяча робота та спосіб життя з дуже малим обсягом фізичного руху. У таких реаліях спина не отримує достатньо нервових імпульсів для нормального самопочуття та не розвивається планомірно. Саме тоді приходять на допомогу діадинамічні струми з частотою від 50 до 100 Гц, які справляють тонізуючий ефект на м’язи та суглоби, а також здатні перемістити (діадинамоелектрофорез) необхідні ліки точно «за адресою» в пошкоджену ділянку тіла або орган. Через недоотримання нервових імпульсів окремі м’язові сегменти спини деформуються самі і при цьому перетягують до себе найближчу ділянку хребта. Таким чином, виникає деформація міжхребцевих дисків, їх структура порушується, фіброзне кільце порушується або, як мінімум, спостерігається випирання у бік спинномозкового каналу, що проходить через весь хребетний стовп людини. Поступово починається остеохондроз. Вважається (принаймні так думають багато батьків та шкільних наставників), що неправильна постава при сидінні за учнівським столом або за партою веде до остеохондрозу, проте відбувається зворотний взаємозв’язок цих явищ. Часто дитина вже має деформацію хребта і міжхребцевих дисків, тому вона «неправильно» сидить під час занять. Отже, недорозвиненість однієї групи спинальних м’язів провокує якесь «перетягування» хребта до тієї м’язової групи, яка сильніша. Хребетний стовп у своїй викривляється. Остеохондроз класифікується у прямій залежності від локалізації больового синдрому та, відповідно, ділянки зі зміщеними міжхребцевими дисками. Ця хвороба хребта виникає в його шийному, грудному та поперековому відділах, тому ранжуються шийний остеохондроз, поперековий та грудний, зафіксований у районі грудної клітки між лопатками. Саме у прямому зв’язку з цими факторами низькочастотні (від 50 Гц до 100 Гц) наполовину синусоїдальні імпульси електричного струму оздоровлююче впливають на уражені ділянки за допомогою розташування на них електродів, здатних також передавати потрібний у кожній ситуації індивідуально медикамент. Першостатейне завдання, яке виконує діадинамотерапія, це навіть не зняття больового синдрому (що звичайно теж дуже важливо!), а перешкода ранньому старінню та в’яненню м’язової тканини спини. Спинальні м’язи перебувають у «бадьорому» стані завдяки електричним імпульсам, що стимулює їхнє подальше функціонування на клітинному рівні. При цьому усуваються болючі відчуття, які часто доставляє досить широко поширений, на жаль, остеохондроз.

Фізіотерапевтичний метод діадинамотерапія (ддт) є дуже дієвим використанням наполовину синусоїдальних струмів невисокої частоти, які подаються за допомогою електродів у уражену ділянку тіла або орган пацієнта. Струми Бернара (на прізвище французького лікаря, що вперше їх застосував більше 70 років тому) мають однакову полярність, але незначно варіюються за рахунок частоти і діапазону слабкої сили. До генеруючого апарату підключаються кілька електродів (кількість катодів залежить від моделі транслюючого електроструму пристрою), які фізіотерапевт або мануальний терапевт накладають на патогенний сегмент прямо на шкірний покрив. Якщо використовуються ліки для перенесення в м’язову органіку пацієнта, медикаментом просочується тканина або марля разом з якою кріпиться на шкіру електрод. Налаштування девайсу дозволяють варіювати частоту та проводять лікарський препарат, який проникає під шкіру через сальні та потові пори. Зазначимо важливість вибору установи та персоналу, який виконує таку процедуру, як діадинамотерапія (ддт) на високому професійному рівні. Наш медичний центр охоче надасть невролога невропатолога та мануального терапевта, які мають чудові практичні навички та відповідну теоретичну базу. Курс лікування проводиться за графіком (не менше 10 процедур), який включає сеанси тривалістю до 30 хвилин. Додамо, що згідно зі статистичними дослідженнями, застосування діадинамічних імпульсів результативне у відновленні роботи суглобів кінцівок, тазостегнового відділу, опорного та рухового апарату, а також м’язових груп із зафіксованими дисфункціями. Зазначимо, що процедура ддт абсолютно безболісна та не має побічних явищ.

При забитих місцях, розтяганнях сухожиль, розривах м’язової тканини, при артеріальній гіпертензії, гіпертонії, бронхіальній астмі, мігрені, симпаталгії, невритах, радикулітах, остеохондрозі, травмах хребетного стовпа, хворобах суглобів і хребетних ділянок результативний. Отже, лікування однополярними імпульсами електричного струму невисокої сили та низької частоти в діапазоні від 50 Гц до 100 Гц проводиться в кабінеті фізіотерапії спеціалістом (це найчастіше фізіотерапевт або мануальний терапевт, який також виконує різноманітний масаж) виключно за призначенням провідного лікаря. Процедура виконується, коли пацієнт або сидить, або лежить на кушетці за потребою залежно від ділянки тіла, до якої прикладаються електроди, або за бажанням підопічного — як йому зручніше. Параметри, які лікар регулює на апараті, що подає електрику, варіюються: це напруга, сила струму та його частота. Фахівець також суворо контролює час проведення сеансу – він не перевищує 30 хвилин. Основними ефектами діадинамотерапії є пом’якшення больового синдрому після травми або оперативного лікування, відновлення належного кровообігу на ураженій ділянці органічних тканин, а також м’язова міостимуляція, яка також позитивно впливає на периферичні сегменти нервової системи. Інтервал між сеансами в рамках курсу (не менше 10 процедур) становить до 4-х годин.