Синкопи (стану зі втратою свідомості)

Синкопи (стану зі втратою свідомості)

Синкопальний стан визначається як раптова короткочасна втрата свідомості та м’язового тонусу, внаслідок зниження мозкового кровотоку. Може виникати без симптомів, що насторожують, або з попередніми «передбаченими ознаками»:

• запаморочення;
•  прискорене серцебиття;
• почуття жару;
• дзвін у вухах;
• нечіткість зору;
• темні кола перед очима;
• нудота;
• багато потовиділення;
• бліді шкірні покриви.

Виникають синкопальні стани під впливом кардіологічних, емоційних та неврологічних факторів. Діагностуються вони на підставі історії хвороби та фізичного огляду, а іноді потрібні додаткові діагностичні тести.

Непритомність – це досить тривожний стан, при якому кровопостачання мозку тимчасово переривається або кількість кисню, що доставляється в мозок, різко зменшується. Типовими для непритомності є швидкий початок, коротка тривалість і спонтанна роздільна здатність. Зазвичай синкопи носить легкий характер, хоча існує ризик серйозної травми при падінні в несвідомому стані.

Види непритомності та причини непритомності

У медичній практиці розрізняють кілька видів синкопальних станів людини, які поділяються на групи, що відрізняються причинами виникнення.

1. Рефлекторні синкопе (також відомі як нейрокардіогенні):

• вазовагальні непритомності (емоційні) – викликані сильним болем, страхом, фобіями;
• ситуативні непритомності – наприклад, при чханні, сечовипусканні, після фізичних вправ, гри на духовому інструменті або стимуляції ШКТ (ковтання, дефекація);</

  span>

• синдром каротидного синуса – викликаний випадковим тиском на сонну артерію.

2.  Пов’язані з ортостатичною гіпотензією:

• медикаментозні непритомності – до них можуть призвести судинорозширюючі засоби, діуретики та антидепресанти;
• зниження обсягу циркуляції крові – може бути причиною блювоти, діареї, кровотечі;
• первинна недостатність вегетативної системи – викликана, наприклад, деменцією, синдромом Шай-Дрейгера або хворобою Паркінсона.
• вторинна вегетативна недостатність – виникає, серед іншого, при уремії, цукровому діабеті, травмах спинного мозку.

3.  Кардіогенні непритомності (синкопальні стани в кардіології):

• внаслідок порушення серцевих ритмів – хронічна брадикардія або тахікардія;
• захворювання кровоносних судин і серця – легенева гіпертензія, розшарування аорти.

4.  Неврологічні синкопе (синкопальні стани в неврології):

• судинні синкопе – зниження тонусу венозних або артеріальних судин, що супроводжується різким падінням АТ;
• нервові непритомності – часто викликані стресом, занепокоєнням, раптовим переляком;< /li>
• кардіальні – слабке скорочення серцевого м’яза внаслідок гострої недостатності нейрогенного або функціонального характеру;
• гомеостатичні – низький вміст у складі крові кисню, вуглекислоти та цукру;
• непритомність із судомами – короткочасна втрата свідомості при епілептичному нападі, інсульті, черепно-мозковій травмі, сильному зневодненні організму.

Непритомність у підлітків і навіть маленьких дітей можуть викликати такі ж захворювання, емоційні та нервові розлади або інші ситуації, як і у дорослих людей. Існує безліч потенційних причин раптового синкопе, які мають найрізноманітнішу етіологію.

Діагностика та лікування непритомності в Одесі

Найбільш важливим елементом в діагностиці непритомності є добре зібраний анамнез. Лікарю необхідно знати: про ситуацію, при якій виникла непритомність, як довго тривало несвідоме стан, чи була повна втрата свідомості і які страхи були присутні після непритомності. Крім того, важлива інформація про хвороби і непритомність у сімейному анамнезі.

Ще одним елементом діагностики є фізикальне обстеження. Його завдання – виключити органічні причини (особлива увага приділяється нервовій та серцево-судинній системам). При постановці діагнозу можна використовувати різні тести:

• лабораторні дослідження – глюкоза, морфологія, ферменти печінки, електроліти;
• вимірювання артеріального тиску;
• ЕКГ – дозволяє проаналізувати серцевий ритм;
• холтерівська ЕКГ – відстежує серцевий ритм протягом тривалого періоду часу;
• тілт-тест – оцінює вегетативну систему для уточнення можливих причин непритомності;
• ехокардіографія, КТ голови, навантажувальний тест, ЕЕГ, дослідження очного дна.

Лікування синкопе залежить від причини падіння непритомність. Терапія може містити призначення медикаментозних препаратів. Пацієнтам також рекомендується повсякденна помірна фізична активність, уникати надмірного споживання кофеїну та зневоднення організму.