Інфаркт міокарда часом призводить людське життя до драматичного фіналу. Але якщо людині вдається вижити незважаючи на некроз окремих сегментів серця, незважаючи на загибель органічних тканин серцевого апарату, то дуже часто руйнуються життєві плани, неминуче змінюється мотивація, безслідно зникають такі реальні та бажані перспективи на найближче майбутнє. У такій ситуації дуже складно зберігати душевний спокій. Пацієнту з ослабленою ЦНС (центральна нервова система) загрожують хронічний стрес, депресія та перманентна тривожність. Така симптоматика, у свою чергу, здатна спричинити рецидив — наслідки повторного інфаркту однозначно будуть набагато гіршими, ніж після першого інциденту. Кваліфікований невролог, який представляє приватний медичний центр «R-Clinic» (Одеса, Одеська область), з усією підставою вважає, що ефективна реабілітація після інфаркту обов’язково враховує не лише фізичний, а й психологічний стан пацієнта. Цей постулат неможливо оскаржити. Здатність керувати своїм емоційним і психічним станом являється одним із найважливіших завдань, які поряд з реновацією самостійності в побуті ставить перед собою відновлення після інфаркту. Зрозуміло, на першому місці завжди знаходиться можливість постраждалої людини бути самостійною у побутовій повсякденності. Однак для цього будуть потрібні не тільки злагоджені дії органів опорного та рухового апарату (спини, шиї, рук і ніг), але в першу чергу розумні команди, які породжує свідомість у відповідь на нервові імпульси у відповідних ситуаціях. Багатопрофільна клініка враховує всі значущі фактори, коли досвідчені фахівці установи ретельно планують відновлення після інфаркту в рамках індивідуального комплексу оздоровчих заходів.
Реабілітація після інфаркту: етапи психологічного відновлення
Етапи психологічного відновлення після інфаркту включають комплексні заходи, спрямовані на подолання емоційних і психологічних наслідків захворювання, а також на поліпшення загального психоемоційного стану пацієнта. Ці етапи включають наступні ключові елементи:
Гострий етап (перші дні після інфаркту)
- Психологічна підтримка: у перші дні після інфаркту пацієнт традиційно відчуває шок, тривогу та занепокоєння. Важливо, щоб медичний персонал надавав емоційну підтримку, дохідливо пояснив його стан і майбутні кроки лікування.
- Пацієнтам надають максимально повну інформацію, щоб зменшити невизначеність та страх перед майбутнім. В результаті інфаркту у хворої людини часто слабшає мислення та когнітивні функції, тому його поінформованість та залученість у відновлення надає позитивний вплив на розумові можливості.
- Короткострокові цілі: у цей період дуже важливо встановити невеликі, але цілком досяжні цілі, такі як стабілізація стану та первинне відновлення. Досягнення цих завдань дозволяє пацієнту відчувати контроль над ситуацією і скорочує тривожність.
Ранній відновлювальний етап (перші тижні)
- Оцінка психологічного стану: психологи чи психотерапевти проводять оцінку емоційного стану пацієнта, щоб виявити можливі симптоми депресії, тривожності чи посттравматичного стресу (ПТСР — посттравматичний стресовий розлад). На цьому етапі важливо визначити потреби подальшої психологічної допомоги.
- Початок психотерапії: якщо у пацієнта виявлено ознаки емоційного дистресу, то, швидше за все, стартує індивідуальна чи групова психотерапія. Пацієнту допомагають усвідомити свої емоції, опрацювати страхи та розвинути навички адаптації до труднощів.
- Інформування про психологічні моменти: пацієнту та його сім’ї надається інформація про природу інфаркту, про цілком ймовірні психологічні наслідки та способи їх подолання. Попередження про проблеми допомагає зменшити страх перед рецидивом та зміцнити впевненість у можливості відновлення.
Середньостроковий відновлювальний етап (від 1 до 3 місяців)
- Психотерапія та когнітивно-поведінкова терапія (КПТ): підопічним часто пропонується КПТ, яка результативно змінює на краще негативні думки та поведінку, що безпосередньо пов’язані з інфарктом. Мета терапії — зменшити депресивні та тривожні симптоми, підвищити самооцінку та мотивацію до одужання.
- Соціальна підтримка: на цьому етапі важливо залучити пацієнта до соціальних взаємодій, щоб зменшити почуття ізоляції та самотності. Цей процес зазвичай передбачає участь у групах підтримки, спілкування з іншими пацієнтами, які пережили інфаркт, та стабільну підтримку контакту з сім’єю.
- Фізична реабілітація та її психологічне значення: помірні фізичні навантаження, що призначені лікарем, допомагають не лише фізично, а й психологічно. Участь у фізичній реабілітації підвищує впевненість у своїх силах та сприяє покращенню настрою за допомогою вироблення ендорфінів.
Пізній відновлювальний етап (3-6 місяців)
- Закріплення позитивних змін: на цьому етапі психотерапія продовжує зміцнювати досягнуті результати. Пацієнт вчиться керувати стресом, змінювати спосіб життя та підтримувати позитивні зміни у поведінці та мисленні.
- Робота з довгостроковими цілями: підопічному допомагають встановити довгострокові цілі, такі як повернення до роботи (якщо можливо і необхідно), відновлення активного соціального життя та підтримання здорового способу життя.
- Психотерапевтичні техніки самодопомоги: пацієнтам надаються інструменти для самостійного управління своїм психологічним станом, такі як медитація, релаксаційні техніки та навички самостійного вирішення побутових питань.
Підтримуючий етап (6 місяців і далі)
- Довгострокова підтримка та профілактика рецидиву: пацієнту надається можливість продовжувати психотерапію, якщо це необхідно. Важливо підтримувати контакт із психологом чи групою підтримки, щоб мінімізувати ризик рецидиву депресії чи тривожних станів.
- Моніторинг емоційного стану: амбулаторія, денний стаціонар, регулярні консультації з неврологом, сімейним лікарем чи психологом дозволяють відстежувати емоційний стан пацієнта та коригувати терапію в міру потреби.
- Підтримка соціального та фізичного здоров’я: пацієнту рекомендується продовжувати фізичну активність, застосовувати різноманітний масаж, займатися ЛФК (лікувальна фізкультура), підтримувати активну соціальну взаємодію та продовжувати роботу над психічним здоров’ям.
Висновок
Етапи психологічного відновлення після інфаркту спрямовані на поступове покращення емоційного стану, на зміцнення впевненості у собі та адаптацію до нової реальності. Цей комплекс потребує підтримки сім’ї, вимагає участі професійних медиків та активного, мотивованого залучення самого пацієнта до оздоровчого процесу.
