Слуховий апарат людини відноситься до найбільш уразливих систем людського організму. Тому йому загрожують будь-які аномалії та патології, що турбують насамперед представників вікової категорії 65+. Справді, у похилому віці будь-яка травмуюча подія, особливо загострення серцево-судинного захворювання чи ЧМТ (черепно-мозкова травма), негативно позначається на здібності чути звуки навколо і оточуючих. Люди з особливими потребами, що досягли поважних років, часто потребують такого складного та ефективного процесу як реабілітація. Підкреслимо, що медичний центр та денний стаціонар (Одеса) «R-Clinic» успішно проводить відновлення та лікування слуху після інсульту та ЧМТ, які практично завжди призводять до подібних дисфункцій.
Які наслідки порушення слуху найчастіше спостерігаються після інсульту та ЧМТ?
Порушення слуху після інсульту та черепно-мозкової травми (ЧМТ) виявляються у вигляді різних негативних наслідків. Ось деякі з найчастіших порушень.
Після інсульту:
- Сенсоневральна приглухуватість: пошкодження нервів або структур мозку, що несуть відповідальність за слух, нерідко призводить до сенсоневральної приглухуватості, яка характеризується зниженням здатності чути високі частоти та сприймати мову.
- Аудиторна агнозія: це стан, у якому пацієнт цілком чітко чує звуки, але не розпізнає їх чи не розуміє значення цих звуків. Аудиторна агнозія виникає при пошкодженні слухової кори мозку.
- Тінітус (шум у вухах): пацієнти відчувають постійний або періодичний шум у вухах, що, швидше за все, є наслідком пошкодження слухових шляхів або нервів.
- Слухова гіперчутливість: це стан, у якому звичайні звуки сприймаються як занадто гучні і дратівливі. Він виникає через пошкодження органів ЦНС (центральна нервова система).
Після черепно-мозкової травми (ЧМТ):
- Кондуктивна приглухуватість: травма голови здатна пошкодити середнє та зовнішнє вухо, що призводить до кондуктивної приглухуватості, при якій звукові хвилі не можуть правильно проходити до внутрішнього вуха.
- Сенсоневральна приглухуватість: ЧМТ часто пошкоджує внутрішнє вухо або слуховий нерв, що призводить до сенсоневральної приглухуватості, яка аналогічна тій, що може виникнути після інсульту.
- Проблеми з балансом та запаморочення: пошкодження вестибулярної системи, яка тісно пов’язана зі слуховою системою, найчастіше призводить до проблем із рівновагою та частим запамороченням.
- Тінітус (шум у вухах): шум у вухах також є частим наслідком ЧМТ, що спричинено пошкодженням слухового нерва або інших структур вуха.
Загальні наслідки:
- Проблеми зі сприйняттям мови: пацієнти часто зазнають наслідків після інсульту та ЧМТ у вигляді труднощів з розумінням мови, особливо в галасливих умовах.
- Соціальна ізоляція та депресія: втрата слуху найчастіше призводить до соціальної ізоляції, депресії та зниження якості життя, оскільки пацієнту стає складно спілкуватися, нормально розмовляти з іншими людьми і, як наслідок, брати участь у повсякденних соціальних взаємодіях.
Важливість реабілітації:
Реабілітація після інсульту та ЧМТ включає роботу з різними фахівцями, такими як аудіолог, логопед, реабілітолог, мануальний терапевт, невролог і психолог, щоб мінімізувати наслідки порушення слуху та покращити загальну якість життя пацієнта.
Реабілітація після інсульту передбачає відновлення слуху
Лікування після інсульту неодмінно включає роботу над відновленням слуху, якщо крововилив у мозок, гострий тромбоз, розрив аневризми або апоплексичний удар спричинив його порушення. Порушення слуху після інсульту виникає через пошкодження ділянок мозку, які безпосередньо відповідають за слухові функції або внаслідок інших супутніх факторів. Нижче перерахуємо основні підходи до відновлення слуху після інсульту та те, як вони мають бути організовані:
- Медична оцінка: фахівці, такі як невролог та аудіолог, проводять діагностику, щоб визначити ступінь та характер втрати слуху.
- Діагностика слуху: на початковому етапі дуже важливо провести аудіологічне обстеження, щоб визначити масштаб та природу слухових порушень.
- Слухові апарати: у деяких випадках пацієнти гостро потребують використання слухових апаратів для компенсації втрачених слухових функцій.
- Реабілітаційні вправи: слухові тренування та вправи однозначно допоможуть покращити здатність розрізняти звуки та розуміти мову.
- Мовні та слухові вправи: логопеди здійснюють спеціальні вправи, спрямовані на реновацію роботи слухового апарату та розуміння мови.
- Логопедична терапія: логопеди працюють з пацієнтами над покращенням сприйняття мови та звуків, що особливо важливо, якщо порушення слуху пов’язане з когнітивними проблемами (провали в пам’яті, сплутане мислення).
- Медикаментозне лікування: у деяких випадках призначаються ефективні медикаменти для поліпшення кровообігу в слухових центрах мозку або для лікування супутніх станів.
- Кохлеарна імплантація: у рідкісних кейсах при значних ушкодженнях медики розглядають можливість кохлеарної імплантації (слухопротезування).
- Терапія музикою: музична терапія, безперечно, стимулює слухові функції та покращує загальне сприйняття звуків.
- Психологічна підтримка: втрата слуху негативно впливає на емоційний стан пацієнта, тому психологічна підтримка також грає значну роль у процесі відновлення.
Кожен випадок є індивідуальним, тому план реабілітації розробляється на основі конкретних потреб та можливостей пацієнта. Важливо відзначити, що успіх відновлення слуху залежить від ступеня пошкодження та від того, наскільки рано стартувала програма реабілітації. Своєчасна та комплексна допомога денного стаціонару значно покращує результати.
